Там левантійський місяць діє чари

д колихає їв серці теплу кров,

там диким цвітом процвіла любов,

і все в крові — шоломи і тіяри.

А з водозбору віщуванням кари

гримлять громи нестриманих промов...

Йоканаан... не ясний шум дібров, —

в його словах пустиня і оожари.

І Саломея!., ще дитя (дитя!),

а п'є страшне, отруєне пиття

і тільки меч і помсту накликає.

Душе моя! тікай на корабель,

пливи туди, де серед білих скель 

струнка, мов промінь, чиста Навсікая.