I. Достоєвський про Некрасова. (Ф. Достоєвський говорив про Некрасова, що його серце було зранене ще на початку життя. Та рана ніколи не загоювалася і впродовж усього життя поета була джерелом його пристрастей і страждань, що виливалися у поетичні рядки. Печать смутку і душевних мук лежить на всій творчості Миколи Некрасова.) II. Життя і творчість поета — як одне ціле. 1. Великі відкриття маленького хлопчика. (Некрасов з дитинства бачив прояви соціальної нерівності. У підлітковому віці він на собі відчув, що таке голод і поневіряння. І все через те, що хотів іти своїм шляхом у житті, а не тим, який визначив для нього батько. А окремі епізоди народних страждань, які бачив майбутній поет ще в дитинстві, закарбувалися у його пам'яті назавжди. Так, ліричний герой його поезії "На Волзі" згадує, як побачив обірваних і знесилених бурлаків. Один з. них сумно сказав, що добре було б померти до ранку. Тоді хлопчик не міг зрозуміти цих слів, викликаних приреченістю і безнадією, однак у його серці назавжди залишився образ похмурого, тихого і хворого чоловіка.) 2. Перші творчі досягнення. (Перша поетична збірка М. Некрасова "Мрії і звуки" побачила світ 1840 року. Під шквалом критики ще нікому не відомий поет викупив тираж і знищив його. Тільки через п'ять років зважився показати свій вірш "У дорозі" відомому російському критику Бєлінському. І той визнав у ньому справжнього поета. Некрасов повірив у свої сили і творчий хист. Уже наступні поетичні збірки викликали захоплення і мали успіх.) 3. "Співець страждань народних". (Ніхто з російських письменників не написав стільки творів про людей простих — селян, фабричних робітників, а також тих, кого на будівництва зігнав докупи голод. Поеми "Коробійники", "Мороз, Червоний ніс", великий твір "Кому на Русі жити добре" — це той благодатний матеріал, за яким можна вивчати життя і побут селянства, народну мову, його вірування і звичаї. Це речі, які сильно і яскраво розповідають про трагічні долі простих людей. Про що б не писав поет, його думки пов'язані з долею народу, прямо чи опосередковано виникає питання, чи насправді долею визначено російському народові бути пригнобленим і безправним, чи він здатен до пробудження і протесту.) ІІІ. Значення творчості М. Некрасова. (М. Некрасов своїм полум'яним словом зробив чимало для того, щоб розбудити дух народу, вселити у серця віру й надію. Виховане на його поезії покоління збиралося на силі і вчилося виявляти у собі громадянські почуття. Той, хто заглибився у поезію Миколи Некрасова, навряд чи забуде образи російських людей — наче виліплених поетом із глини. Адже такого народного поета російська література ще не знала.)
