Війна і мир Л. Толстого як роман-епопея "Литературный энциклопедический словарь" тлумачить епопею як монументальний за формою епічний твір загальнонародної проблематики, в якому становлення характерів дійових осіб підпорядковане подіям національного історичного масштабу. Роман Л. Толстого "Війна і мир" повністю відповідає цьому визначенню і, ймовірно, сам став причиною такого формулювання. Надзвичайно важливі процеси, що поставили під сумнів саме буття Росії як держави, стали головним змістом твору. Роман починається словами, які одразу занурюють читача у вир конфліктів: "Генуя і Лукка стали маєтками родини Бонапарт". Дарма, що то італійські міста, а слова прозвучали у Петербурзі: письменник уже тоді зрозумів, що історія людства неподільна і те, що відбулося десь далеко, все одно стосується нас усіх. Тому так легко і невимушено дія переноситься з аристократичної вітальні в Росії до селянського будинку десь у Австрії. Через те, що історія неподільна, що вона є навіть не сумою, а більш складною єдністю біографій усіх героїв, на сторінки роману вийшла величезна кількість героїв - від імператорів до найбіднішого селянина: росіяни, французи, німці, всі мешканці поселень, до яких заводить нас воля автора і плин подій. Цього значного відкриття Толстого пересічна людина й досі не може осягнути: немає невинних у тому, що сталося, ми усі винні у цьому, нехай і несвідомо. Але це ветерани ще республіканської армії не хотіли йти у відставку, банкіри воліли отримати нарешті відсотки на позики, які давали імператору, європейська наволоч скупчилася під прапорами "Великої армії", щоб пограбувати і погуляти, поляки сподівалися всупереч тому, що бачили їхні очі, отримати незалежність з рук Наполеона, росіяни, які розбрелися по домівках без будь-яких думок про національні інтереси, - всі вони стали причиною того, що французький імператор наказав перейти Німан. І почалася війна. Війна не починається в одну мить, вона довго визріває у непомітних зрушеннях історії, аж доки не стає очевидною. Буде війна - буде й ціна, яку сплачуватимуть невинні й винуваті за привілей бути нарівні з монархами, творцями історії. І це творення відбувається навіть тоді, коли герої займаються особистим життям. Через те винні у ганьбі під Аустерліцом імператор Олександр, той страхополох, що крикнув "Шабаш, братцы!", П'єр Безухов, який саме в цей час одружується з Елен Курагіною. Винні всі однаково, і Толстой не залишає виправдання: "Я нічого не міг зробити, бо я людина маленька". Але цей погляд на перебіг історичного процесу був невідомий тоді, він був власним відкриттям автора, через те роман "Війна і мир", який базовано на цій теорії, можна назвати філософським твором. Авторові довелося багато що згадати і багато чого навчитися. Через це роман "Війна і мир" є не просто відображенням якихось процесів крізь призму життя окремих людей, а є авторськими роздумами над сенсом буття окремої людини, а звідси і людства взагалі. Це стало причиною великого обсягу "Війни і миру" просто як книги. Чотири томи - це величезна споруда мистецтва слова. Проте можна сказати, що водночас це найкоротший роман у світі, зважаючи на те, як багато виведено героїв, як багато ними пережито за проміжок часу від війни 1805-1807 років до передодня повстання на Сенатській площі. Так, "Війна і мир" справді взірець роману-епопеї, тобто твору про долю людини, народу, людства. Про помилки і пошуки. Про нестримний хід до того, щоб знайти істину життя, розкрити таємницю щастя і нарешті винайти спосіб жити розумно й красиво, хоча і за велінням почуттів.
