Роман Джонатана Свіфта Подорожі Гуллівера складається з чотирьох частин, в кожній описується одна з чотирьох подорожей головного героя. Головним героєм романа є Лемюель Гуллівер, хірург, а після — і капітан декількох кораблів. Перша частина романа описує відвідини Гуллівером Ліліпутії. Само назва країни говорить читачеві про те, як виглядають її мешканці. На початку жителі Ліліпутії зустрічають Гуллівера цілком привітно. Йому дають ім'я Людина Гори, надають житло, забезпечують живленням — що особливо важко — адже його раціон рівний раціону сімсот двадцяти восьми ліліпутів. З Гуллівером привітно розмовляє сам імператор, надає йому безліч почестей. Одного разу Гулліверу дарують навіть титул нардака, найвищий титул в державі. Це відбувається після того, як Гуллівер пішки притягає через протоку весь флот ворожої держави Блефуську. Поступово Гуллівер все докладніше знайомиться з життям Ліліпутії і дізнається, що в цій країні існують дві партії — Тремек-сени і Слемексени, кожна з них відрізняється тим, що одні є прихильниками низьких каблуків, а інші — прихильники високих. На цьому ґрунті між ними виникають жорстокі спори. Ще банальніша причина війни між Ліліпутією і Блефуську: вона полягає в питанні про тому, з якого боку розбивати яйця — з гострого або тупого кінця. У результаті Гуллівер збігає з Ліліпутії на Блефуську, звідки на спеціально збудованому ним човні відпливає, і зустрічає купецьке судно. Він повертається до Англії і привозить з собою мініатюрних овечок, які незабаром розповсюджуються повсюдно. Друга частина романа оповідає читачеві про те, як головний герой проводить час на Бробдінгнеге — острові велетнів. Тепер його сприймають, як карлика. Він зазнає безліч пригод, поки не опиняється біля королівського двору. Гуллівер стає улюбленим співбесідником самого короля. У одній з бесід він розповідає, що історія Англії — ні що інше, як купа змов, смути, вбивств, революцій і висилок. Тим часом Гуллівер відчуває себе в цій країні все більш принизливо: положення ліліпута в країні велетнів йому неприємне. Він виїжджає геть, але удома, в Англії, довгий час все навколо йому здається дуже маленьким. У частині третьою Гуллівер потрапляє спочатку на острів Лапуту, що літає.-Далі з цього острова він спускається на континент і потрапляє в місто Лагодо. Тут його приголомшують поєднання безмежного розорення і якихось оазисів процвітання. Ці оазиси — все, що залишилося від минулого, нормального життя, до того, як з'явилися прожектори. Прожектори — це люди, що побували на острові Лапуту і вирішили, що і на землі так само слід перетворювати всю науку, мистецтво, закони, мови. Стомившись від цих чудес, Гуллівер має намір відплисти на Батьківщину, але по дорозі додому виявляється спочатку на острові Глаббдобдріб, а потім в королівстві Лаггнегг. У четвертій, завершальній частині роману, автор оповідає про те, як Гуллівер опинився в країні гуїнгнмів. Гуїнгнми — це коні, але саме в них герой знаходить цілком людські риси: доброту, порядність, чесність. У служінні у гуїнгнмів знаходяться злобні і мерзенні істоти — йеху. Йеху зовні дуже схожі на людину, але по характеру і поведінці є породженням мерзоти. Проте чудово прожити свої дні головний герой тут не може. Доброчесні і виховані гуингнми виганяють його до йеху — тільки за те, що зовні він схожий на них. Гуллівер повертається до Англії, щоб більше вже не здійснювати подорожей ніколи. Так завершується роман Джонатана Свіфта Подорожі Гуллівера.
