I. Кохання в житті та творчості Йоганна Вольфганга Гете (людині властиво любити, кохання неординарної особистості уособлює вічність і безсмертя; у поета кохання відтворюється у творах; поема створювалась упродовж тривалого часу, у який автор любив і страждав, пережив перше кохання та його зречення задля особистої свободи, спалах нового кохання — і втечу від нього, одруження, появу сина; трагедія "Фауст* — це сповідь юнацтва). II. "Вінцем природи є любов". 1. Маргарита (символ молодості й краси; проста і цнотлива, чутлива та ніжна, не наділена інтуїцією самозбереження, здатна на жертовність; образ узагальнюючий і трагічний: причетна до отруєння матері, до вбивства брата, до страти своєї дитини; вона божеволіє; і вже в іншому світі вона лине назустріч Фаустові). 2. Фауст (шукає найвищу мить життєвої любові: натикається на замкнене коло: "Я рвуся від жаги до насолоди, І в насолоді я жаги жадаю". Це кохання земне. Маргарита стала уособленням цієї щасливої миті, її загибель для нього є духовним спустошенням; спромігся на недосяжне містичне кохання до Гелени, поява сина Евфоріона стає феєричним видінням, схожим на сон; почуття до Гелени навряд чи можна назвати коханням). III. Головний висновок трагедії (справжнє кохання здатне на прощення).
