Своєрідність символізму в поезіях О Блока (1 варіант)
...Тільки — політ і поривання; лети й поривайся, інакше — на всіх шляхах загибель. О. Блок У російській літературі яскравим представником символізму вважають Олександра Блока, поета, драматурга, публіциста. Ця людина, як стверджують критики, позначила чітку межу між класичною та модерністичною лірикою. Слід зауважити, що багато хто з митців писав у дусі символістичних тенденцій, однак О. Блок зумів посісти особливе місце серед побратимів по перу, оскільки його поезії є особливими, несхожими на твори інших модерністів. Однією з найпомітніших рис віршів російського поета є оспівування Вічної Жіночності, Прекрасної Дами, яка приходить нізвідки і йде в нікуди. Як правило, це загадковий, містичний образ, який мучить і хвилює душу ліричного героя. Виразно це видно у поезії "Про доблесті, про подвиги, про славу...", де згадується кохана, що колись його покинула: Я кликав — тільки ти не озирнулась. Я сльози лив — ти ж очі відвела. Ти в синій плащ журливо загорнулась, У вогку ніч із дому геть пішла... Автор описує муки протягом усього життя, яке сповнене спогадів і гірких згадок про минуле. Та ось — розчарування, мертвий спокій, викликаний тим, що гіркота надто довго жила в душі: Не мрію вже про ніжність і про славу, Минуло все, і молодість пройшла! Твоє лице в його простій оправі Я сам прийняв з письмового стола. У цій та багатьох інших поезіях розкрита також властива Олександрові Блоку тема двобою із життям, ставлення до нього як до чогось ворожого й водночас дорогого. У наведеному вірші поет бореться із гірко-солодкими спогадами, які нав'язало йому трагічне існування без близької людини, і на чию користь вона, ця боротьба з буттям, — невідомо. Носієм пристрасно-жагучих почуттів, шукачем і відкривачем доріг життя постає і ліричний герой твору "Яка жага безумна — жить...": Яка жага безумна — жить. Все здійснене обожествити, І втілити все нерозкрите, В нечуваному продзвеніть! Мелодійними ритмічними строфами поет показує духовні шукання й поривання, які можуть відвідати молоду недосвідчену душу. Цьому герою тільки в майбутньому належить зрозуміти всю складність людського існування, бо "життя над нами стеле вкривало чорне і сумне", однак зараз він — "дитя при світлому вогні", тож летить, мов метелик, на звабливі вогні свободи. Окрім зображення Прекрасної Дами та мотиву боротьби із життям, творчості Олександра Блока також властива урбаністика. Він зображує атмосферу передмість та міст, підкреслюючи цим бездушність повсякденного життя. Яскравий приклад — вірш "Незнайома": Щовечора над ресторанами, Де шал гарячий не приглух, Правує окриками п'яними Весни хмільний і тлінний дух. І саме в цій поезії помітне поєднання різних мотивів — урбаністичного та Вічної Жіночності, бо серед усього цього шалу Вона повільно йде між п'яними, І все зажурена, одна, Духами дихаючи й туманами, Сідає мовчки край вікна. Ліричний герой зізнається, що в його "душі є скарб", який йому вручила незнайома своєю появою. Він уже не бачить веселих гуляк, не чує гамору, а лише спостерігає за рухами й сумовитим виразом обличчя дівчини. І знову така знайома з блоківських віршів ситуація: чоловік не підходить до неї, задовольняючись лише спогляданням, бо такими є правила "боротьби із життям". Високе й повсякденне, духовне й нице — ці протиставлення характерні для творчості Олександра Блока. І в оспівуванні Жінки, і в описі життєвих труднощів ці контрасти звучать дуже виразно. Саме це різнить видатного модерніста від інших представників символізму, заглиблених виключно у переживання власного, а не людського "Я".
