Лицарем печального образу дивиться на нас з усіх портретів французький поет. Шарль Бодлер. Зовнішності відповідає і характер його творчості. Недарма Бодлера вважають предтечею французьких символістів і "духовним батьком" європейського декадансу кінця XIX століття. Декаданс (у перекладі з французької — занепад) виник у європейській літературі наприкінці XIX — початку XX століття. Кризові, занепадницькі явища у суспільстві з'явилися після поразки Паризької Комуни 1871 року. Декаданс був позначений настроями приреченості, індивідуалізму, містики, безнадії, відчуженості від життя, обстоюванням "мистецтва для мистецтва". Шарль Бодлер стояв біля витоків французького символізму. У нього було своє бачення суті багатьох речей. Скажімо, у вірші "Гімн красі" ліричний герой розривається між ідеалом духовної краси та красою зла: Красо! Чи з неба ти, чи з темної безодні — В твоєму погляді — покара і вина, Безумні злочини й діяння благородні; Захмелюєш серця, подібно до вина. (Переклад Д. Павличка) Поет-символіст Бодлер багато розмірковував про роль митця у суспільстві. Він дуже образно порівняв поета з альбатросом. На початку вірша він розповів, як задля розваги моряки спіймали альбатроса і поставили його на дошки палуби. Гордий і красивий птах, який почувається вільно у грозовій безодні неба, на дошках був незграбний і безпомічний. Він зовсім не вмів ходити і почувався безпорадним. А от моряків ця картина потішила. Вони сміялися з птаха, намагалися копіювати його, ходили за ним, наче каліки. Все це, на їхню думку, було дуже весело. Не весело тільки Бодлерові, який порівнює альбатроса з поетом: Поет, як альбатрос — володар гроз та грому, Глузує з блискавиць, жадає висоти, Та, вигнаний з небес, на падолі земному Крилатий велетень не має змоги йти. (Переклад Д. Павличка) Шарль Бодлер упродовж усього творчого життя писав і доповнював одну книгу свого життя — збірку поезій "Квіти зла". Уперше вона вийшла друком 1857 року. Як поет, Бодлер вважав, що світом керує зло, і завдання поезії — боротися й перемагати його. З іншого боку, поет розглядає зло як специфічну форму добра. І така суперечливість характеру Бодлера в усіх його поетичних творах. Тема кохання теж трактується поетом по-новому. Для нього кохання — один із засобів подолання нудьги, воно завжди трагічне, приховує в собі смерть і гріх. Однак про що б не писав Бодлер, він завжди залишається вірним символізму: Природа — храм живий, де символів ліси Спостерігають нас і наші всі маршрути; Ми в ньому ходимо, й не раз вдається чути Підмурків та колон неясні голоси. (Переклад Д. Павличка) Минуло небагато часу і слідами Бодлера пішли інші талановиті поети — П. Верлен, А. Рембо, Д. Россеті, О. Вайльд та багато інших, для яких Бодлер був духовним наставником.
