Романтичний образ Прометея у поемі Дж Байрона Прометей
Міфічний образ Прометея у всі часи знаходив відображення у творах поетів, прозаїків, драматургів. Відомо, що античний драматург Есхіл присвятив Прометеєві цілу тетралогію, від якої збереглася лише трагедія "Прометей закутий". До Есхіла образ титана зацікавив іншого античного драматурга — Гесіода, який започаткував критичну традицію в інтерпретації образу Прометея. Гесіод підкреслював, що титан досяг своєї мети за допомогою хитрощів, двічі обдуривши Зевса. А згодом за це був покараний і він сам, і люди, на яких упав гнів володаря Олімпу. Есхіл не сприймав таку інтерпретацію міфічного героя і наділив Прометея відкриттями усіх здобутків цивілізації. Але так чи інакше всі захоплювалися мужністю титана, адже він свідомо пішов на муки, бо знав на які страждання його засудить мстивий Зевс: Свідомий гріх, свідомий, не зрікаюся, — Помігши смертним, я себе на муки дав. (Переклад з Есхіла Бориса Тена) Починаючи від античних часів, у світову культурну традицію увійшов образ нескореного мученика, людинолюбця, противника деспотії, захисника ідеї гордої, вільної особистості. Есхілівську інтерпретацію образу Прометея продовжили і збагатили поети наступних епох: Гете, Байрон, Шеллі та ін. Поема Байрона "Прометей" побудована у формі звернення до титана: А що дістав за те, Титане? Лиш скелю, коршака й кайдани, Німе страждання, вічний бран, Нестерпний біль роздертих ран, Що духа гордому уймає... Прометей, на мою думку, повністю відповідає образу так званого "Байронічного героя" і настроєві "світової скорботи", які лежать в основі течії байронізму, фундатором якої є поет-романтик Байрон. Поет захоплюється мужністю і самопожертвою Прометея: Хай доля зла тебе скувала, Та виклик твій, борня зухвала, Завзяття вогнене твоє, Твій гордий дух і непокора, Що їх і небо не поборе, Для смертних прикладом стає. Прометей чудово підходить для створення романтичного образу бунтаря, нескореністю якого захоплювалися в усі часи. Мені теж подобається образ Прометея і я вважаю, що неможливо не захоплюватися його подвигом заради людства: Та дух бунтарства — не покути — Найважчі розбиває пута, І волі людської снага, У муках зрощена в одчаї; Надії й віри не втрачає, Зухвало виклик зустрічає І владно смерть перемага! (Переклад Д. Паламарчука)
