Символізм — мистецька течія, яка виникла у 70-х роках XIX століття. І невипадково батьківщиною цієї течії є Франція, адже тут жив і творив видатний поет-символіст Шарль Бодлер, який обґрунтував "теорію невідповідностей" зовнішнього та внутрішнього світів. Митець вважав, що навколишню дійсність неможливо пізнати лише розумом, для справжнього розуміння плину й сенсу життя треба підключати інтуїцію, асоціативне мислення. Завдяки асоціаціям під час творчого процесу виникають символи, які втілюють основну ідею створеного. Весь творчий доробок Шарля Бодлера наповнений символікою. Читачу залишається лише зрозуміти, а скоріше, відчути, що саме хотів висловити поет. Так, у сонеті "Перехожій" ліричний герой описує несподівану зустріч із жінкою в траурі, блідою, але неймовірно прекрасною. Серед вуличної штовханини й гамору він зустрівся з нею поглядом і... розминувся, проте не може забути її очі, горду поставу, витонченість. Мені стає зрозуміло, що ця жінка — самі Врода й Кохання, а автор, називаючи "видінням Краси", заключними рядками підтверджує цю думку: Тут або тільки таж, у потойбічній далі? Не знала ти, хто я, не відаю, хто ти, Та я б тебе любив — ми це обидва знали. У поезії "Сонце" ліричний герой зізнається, що тільки-но з-за обрію виходить сонце, як він дає волю творчому натхненню, а рими складаються самі собою. Він співає осанну світилу, яке проганяє тугу, ллючи життєдайне світло, радує серця злидарів та калік, очищає голову від тяжкої задуми... У сонця для всіх вистачає тепла, воно щедро й безкорисливо світить і гріє. І лише остання строфа виявляє глибоку символічність образу небесного світила. Насправді сонце — це поет, високим призначенням якого є давати, немов тепло і світло, втіху й розраду: Ти, Сонце, як поет, заходиш, у міста, Щоб нице все очистити дотла; Безшумно ти собі завжди знайдеш дорогу — І до лікарні вбогої, й до царського порога! Дійсно, як влучно за допомогою символу можна передати сутність будь-якого явища, події, різних теорій! На мою думку, вірш "Сонце" не розповів би так тонко про вплив поезії на душу людей, про роль митця у нашому житті, якби в нього не був уведений опис життєдайного сонячного світла. Інші твори Шарля Бодлера також насичені символами. Це й поезія "Старий дзвін", у якій дзвін символізує Вічність, і вірш "Діжка ненависті", у якому бездонною діжею показана невситима Ненависть, і рядки під назвою "Люлька", яка в автора асоціюється з відпочинком після важкої праці... І хоча Шарль Бодлер — не єдиний поет-символіст у світовій літературі, проте особливістю саме його творчості є те, що символи для нього — не просто суб'єктивні асоціації. Кожен із них має філософську наповненість, а тому не є випадковим і надуманим.
