Проблема щастя у п'єсі А. Чехова "Вишневий сад" Про п'єси Чехова говорять, що їх проймає якесь відчуття постійного неблагополуччя. Здається, усі герої по-своєму хороші люди, але всі по-своєму нещасливі. Чому? Що таке щастя і чи можливе воно для них? Відповіді на ці питання читач одержує, спостерігаючи за розвитком характерів героїв. Ось Любов Андріївна Раневська приїжджає з Парижа до свого маєтку, стомлена нещасливим коханням, зрадою. Вона приїхала лікувати душу туди, звідки п'ять років тому втекла знову ж таки від нещастя, коли після смерті чоловіка і сина не могла дати собі ради. Отже, не в тому річ, де ти перебуваєш, адже від себе не втечеш. На перший погляд, ця жінка заслуговує на те, щоб її пожаліли: вона багато пережила, в неї безліч проблем, вона безпорадна перед життям. Але що вона робить для того, аби вирішити бодай одну проблему - врятувати сім'ю від економічного краху? Нічого. Вона не чує розумних порад Лопахіна, не розуміє, що має взяти відповідальність за майбутнє своїх близьких. То чому це так? Адже, здається, вона розумна жінка. Відповідь проста: ця жінка егоїстка. Вона не бажає нікого чути і не зважає на те, які наслідки має її "мила" легковажність. На прикладі цього образу вже можна сказати, що щастя не падає з неба на обраних. Воно здається невловимим, часом воно, як грайливий метелик, присяде на мить на твою долоню і - пурх далі. Але можна заслужити на ту мить щастя власними зусиллями. Так, Петя Трофимов говорить, що сповнений передчуття щастя. Здається, він навіть знає рецепт його досягнення: "Обойти то мелкое и призрачное, что мешает быть свободным и счастливым, - вот цель и смысл нашей жизни". Але й він лише говорить. Він не здатен працювати, не дасть ради й собі, то чи можна сподіватися, що він зробить щасливим ще когось? Навряд. Лопахін не випадково ставиться до нього іронічно. Адже йому знайома праця. Він часом працює ледь не добу. Та знову ж таки для чого? Хіба він може дозволити собі вільні вчинки, хіба може дозволити собі одружитися з дівчиною, яка подобається? Ні. Гроші не зробили його щасливим теж. Значить, залишається одне: озирнутися навколо, почути оточення, спробувати зрозуміти їх, позбутися егоїзму. Може, тоді буде досягнуто невловиме й жадане щастя. Таку думку висловив А. Чехов у своїх п'єсах.
