Коли в Європі набирав розвитку могутній культурний рух Відродження, Данте Аліг'єрі написав свій невмирущий твір "Божественну комедію". Своїм твором великий італієць прагнув "вирвати усіх живих з кігтів недолі й повести їх до щастя". Комедія від першої до останньої сторінки пройнята постійним пошуком нового шляху в житті, який має обрати кожна людина. Багато поколінь читачів вважали найбільш цікавою частиною "Божественної комедії" подорож до Пекла. Справді, лячно стає, коли читаєш опис пекла, так майстерно змальований Данте. Автор нагадує, що людське життя пов'язане зі сподіваннями, без них воно перетворюється на пекло. У різних пекельних колах ми бачимо душі тих, чиїм гріхом було лихварство, марнотратство, гнівливість. Данте підкреслює, що чим глибше гріх проникає в людську душу, тим страшніша кара чекає на неї. Через це в пеклі мучаються зловмисники, шахраї, зрадники. Автор доходить висновку, що коли людина не буде у своїх вчинках керуватися вірою, надією, любов'ю, то її життя перетвориться на пекло вже за земного життя. Данте дуже детально розробив план "пекла". Воно, в уявленні автора, схоже на велетенську вирву й складається з дев'яти кіл. Чим нижче, тим простір вужчий; що далі, то страшніші гріхи, за які люди караються пекельними муками. В першому колі сумують душі тих, хто не зробив ніякого гріха, але помер нехрещеним і тому не може потрапити до Раю. Тут знаходяться античні герої та поети. Ідеї гуманізму проявилися в тому епізоді з п'ятої пісні "Пекла", де розповідається про кохання Паоло та Франчески. Це кохання було гріховним, тому душі цих людей засуджені на пекельні муки. Є там і граф Уголіно, який не може пробачити графові Роджеру його жорстокості. У восьмому колі пекла страждає Одіссей. В останньому, дев'ятому колі, знаходяться ті, кого Данте особливо ненавидів — зрадники. У центрі Землі, найнижче від усіх, знаходиться Люцифер — ангел, який повстав проти Бога. Це він своїми крилами викликає холодний вітер, від якого заледеніло дев'яте коло. Він карає Іуду, який зрадив Христа, та вбивць Юлія Цезаря. У "Божественній комедії" Данте Аліґ'єрі бере на себе сміливість вирішувати питання про гідних та негідних, грішників та праведних. Він розправляється зі своїми політичними ворогами, посилаючи їх до "Пекла", та звеличує своїх друзів, розміщуючи їх у "Раю".
