I. Самобутність культури Сходу (спільність певних естетичних принципів, що властива всім представникам японської художньої творчості). II. Японська лірика — знаходження в кожному прояві життя неповторності і краси. 1. Танка — відомий японський п'ятивірш; а) наближення танка за характером поетики і особливостями віршування до народної пісні; б) антологія японської лірики "Кокінсю" 902 року ("Зібрання старих і нових пісень") — поетичний канон для багатьох поколінь; в) любов і природа — центральні теми японської лірики (глибокі почуття ліричного героя — прояв чогось загального на більш глибинних рівнях існування; незриме спілкування з живою природою); г) поетичний лад танка (суворий складовий обсяг: 5 + 7 + 5 + 7 + 7 по рядках; укладання головної думки в перші три рядки, висновків — у два останні). 2. Хокку, або хайку — відомий жанр японської лірики, який виділився із танка: а) лаконізм і промовистість вірша, що складається з трьох рядків; б) головна тематика — злиття людини і природи; в) заглибленість у побут — одна з особливостей японського вірша (вміщення всього розмаїття життя у трьох рядках, що зациклені на побуті; естетичний принцип дзен-буддизму — будь-яке явище повсякденності може стати поштовхом до "осяяння"); г) Мацуо Басьо — великий майстер хокку. III. Зрозумілість і співзвучність японської лірики сучасному європейцю. IV. Японський вірш — це можливість читачеві самому йти за власними асоціаціями.
