Образ великого поета Сходу Омара Хайяма овіяний легендами, біографія — повна таємниць і загадок. Його повне ім'я навряд чи уміститься в один рядок. Але ще більше граней у його таланта. Давній Схід знав Омара Хайяма в першу чергу як видатного вченого: математика, фізика, астронома, філософа. У сучасному світі Омар Хайям відомий більш як поет, творець оригінальних філософсько-ліричних чотиривіршів, об'єднаних перекладачами у збірку "Рубайят". Рубаї — одна із найскладніших жанрових форм таджицько-перської поезії. Обсяг рубаї — чотири рядки, три з яких (а іноді і всі чотири) римуються між собою. Хайям — неперевершений майстер цього жанру. Його рубаї уражають влучністю спостережень і глибиною осягнення світу і душі людини, яскравістю образів, свіжістю метафор, добірністю ритмічної і музичної форми. Багато книг, написаних про людину та її душу, могли б, напевно, уміститися в чотирьох рядках Хайяма: Мы — источник веселья — и скорби рудник. Мы — вместилище скверны — и чистый родник. Человек, словно в зеркале мир, — многолик. Он ничтожен — и он же безмерно велик! Читаючи рубаї Хайяма, ми чуемо не тільки мудреця, але й бунтаря, борця за справедливість: Если мельницу, баню, роскошный дворец Получает в подарок дурак и подлец, А достойный идет в кабалу из-за хлеба — Мне плевать на твою справедливость, Творец! Поет начебто розмовляє з читачем. Він ділиться з ним своїми відкриттями і дає мудрі поради. Здається, що в усіх випадках життя Хайям знайде розраду: Не оплакивай, смертный, вчерашних потерь, Дел сегодняшних завтрашней меркой не мерь. Ни былой, ни грядущей минуте не верь, Верь минуте текущей — будь счастлив теперь! Серед усіх земних радостей Омар Хайям виділяє любов як першооснову буття: Изначальней всего остального — любовь. В песне юности первое слово — любовь. О несведущий в мире любви горемыка, Знай, что всей нашей жизни основа — любовь! Важко уявити, що рубаї Омара Хайяма прийшли до нас із середніх століть. їх автор не схожий на східних мудреців, що осягли всі премудрості Корана. "Я — школяр у цьому кращому з кращих світів", — писав про себе Хайям. Він справді більше схожий на вічного школяра або студента: дотепного, іронічного, закоханого в життя й у людину. Його віршам понад вісім століть. Але жоден чоти-ривірш не втратив інтересу для сучасників, не застаріло жодне його слово. Тому що кожне з них — про людину, про вічні проблеми буття, про земні радості і суми, що кожний з нас відкриває для себе заново. Але тільки поету, великому майстру слова дане уміння донести свої відкриття людям.
