1. Казка про взаємини людини з дикою природою. (Відомо, що діти, які тривалий час перебували серед диких звірів, набувають їхніх звичок і втрачають здатність спілкуватися з людьми. Але на те вона й казка. Вихованець джунглів Мауглі може жити як серед звірів, так і серед людей. Звірі у Кіплінга вміють говорити і вміють мислити. А тому ми можемо бачити хороших і поганих звірів у джунглях, можемо порівняти світ людей зі світом звірів.) 2. Хороші і погані звірі в оточенні Мауглі. (Звірі в джунглях відкриті, вони не вміють маскуватися. Одразу видно їхні добрі чи злі наміри. Ось Мати Вовчи¬ця готова битися, щоб захистити людське дитя. Такий само і Батько Вовк — готовий на все, коли справа стосується Мауглі. Симпатії читачів викликає і Акела — сірий Самотній Вовк. Він — сама мудрість вовчого племені. А от тигр Шер-Хан з першого епізоду казки викликає неприязнь. Він спробував відібрати у вовків викрадене ним дитя. Шер-Хан — злий і підступний. Він підбу¬рював молодих вовків виступити проти Акели. Серед хороших звірів — бурий ведмідь Балу (вчитель вовченят і Мауглі), чорна пантера Багіра, шуліка Чіль (зв'язківець у джунглях), кам'яний пітон Каа. Серед поганих звірів — руді собаки. Вони зображені Кіплінгом як жорстокі вбивці, загарбники чужих територій. У вирішальному бою вони були переможені, але смертельної рани зазнав Акела. Перед смертю благородний і мудрий Акела посилає Мауглі до людей.) 3. Через розуміння світу звірів до розуміння світу людей. (Кіплінг — мудрий казкар. У своїй казці він вчить читача розрізняти добро і зло, благородство і підлість, На прикладі свого героя Мауглі Кіплінг показав, що не золото і багатство є головним у житті. Існують інші цінності — моральні. Відданість, хоробрість, благородство не купиш ні за які гроші. Зображаючи хороших і пога¬них мешканців джунглів, автор закликає читачів не втратити своїх найкращих рис Людини.)
