Моя улюблена байка "Квартет" Уже сам початок байки підказує нам, що добра не буде, що за справу взялися недолугі виконавці. Адже перше слово - Осел, тобто баєчний образ недалекого розумом, але упертого "діяча". А далі все гірше та гірше: Козел завжди символізує завзяту дурість. Мавпа - то символ дурості енергійної. А до Ведмедя дібрано епітет, який не залишає жодної надії на цю сильну особу - клишоногий. Та що вдієш, коли наші герої, не маючи хисту, мають всі потрібні речі - у цьому разі ноти, інструменти та навіть бажання. У житті це дуже розповсюджена ситуація, коли потрібні "інструменти" потрапляють до рук, які ні на що не здатні. В усякому разі, на цих теренах. Далі почалася звичайна процедура: не зміг нічого корисного зробити на цьому місці - пересаджують на інше замість того, щоб просто вигнати. Ми сміємося, а треба ж плакати. Соловей дає оцінку виконавцям, та й тікає аж у казкові краї, від квартету подалі. Чого ж він злякався? А куди нам летіти? Адже такі квартети або окремих виконавців із нього ми можемо бачити на екранах наших телевізорів, правда, зараз вони не інструменталісти, а співаки. Та хіба нам не тоскно слухати верещання Мавп, "дуже поетичні" рулади Цапів, ніжне ревіння Ведмедів... Про соліста Віслюка вже промовчу... Та, мабуть, найгірше дивитися ілюстрацію до цієї класичної байки у сесійній залі парламенту. Чи, може, треба, щоб висновки робили не маленькі Солов'ї, а хтось дужчий?
