I. Афанасій Фет — оригінальний поет-лірик (поезія Фета — поезія натяків, здогадів, умовчувань; передача у віршах читачеві не стільки думок та почуттів, скільки "летючого" настрою поета). II. Майстер ліричної мініатюри: 1. Поетичний "авторитет" Фета (найхарактерніший "фетівський" вірш: Шепот, робкое дыханье, Трели соловья, Серебро и колыханье Сонного ручья. Побудова вірша: тільки з називних речень; предмети і явища як знаки почуттів і станів; поет викликає у читача не уявлення про речі, а ті асоціації, що можуть бути з ними пов'язані; розвиток основної теми вірша "за словами": почуття кохання — це Ряд волшебных изменений Милого лица, И лобзания, и слезы, И заря, заря...) 2. Зв'язок новизни зображення явищ природи у Фета з ухилом до імпресіонізму (загострення і примноження образотворчої сили слова за допомогою імпресіонізму: опис явищ такими, якими їх бачить поет, наприклад: ліс змальований таким, яким він постав перед поглядом поета: Над озером лебедь в тростник потянул, В воде опрокинулся лей, Зубцами вершин он в воде потонул, Меж двух изгибаясь небес); 3. Музикальність віршів Фета (співучість, мелодійність фетівських рядків, "що не висловиш словами, звуком на душу повій"; уміння поета добором звуків створити той або інший настрій у читача: И слышу я, в излучине росистой Вполголоса скрипят коростели.). III. Свіжість поезії Фета (трепетна, хвилює нашу уяву, викликає глибокі почуття, дає змогу відчути красоту і милозвучність російського слова).
