БЕРНС РОБЕРТ (1759-1796) Титул всенародного поета Роберт Берне отримав ще за життя. Він - син бідняка, сам орав землю, був звичайним чиновником, і не полишав працю навіть тоді, коли став знаменитим, загальновизнаним поетом. Його поезією захоплювалися Вальтер Скотт, Йоганн Вольфґанґ Ґете. Звідки Роберт Берне брав теми для своїх віршів? З життя, з творів інших письменників, але він ніколи не копіював, завжди творчо переосмислював те, про що писав. Запал, теплий гумор, гіркота життя, любов до батьківщини - все є у віршах Бернса. Головним ліричним героєм його віршів є проста людина, трудівник (вірші "Хлопець з верховинця, "Білий метелик, білий...", "Мій любий ткач"). Поет мріє про визволення людини з рабства, оспівує вільне життя, тому вітає визвольну боротьбу в Америці, Англії, Франції, він захоплюється своїми земляками-стрільцями, борцями за незалежність Шотландії. Крім пісень, ліричних віршів, Берне написав багато епіграм, сатиричних творів ("Сон", "Трактирна балада", "Галерея політиків і святош"). "Людина - скарб, цінніший від усього" Твір Роберта Бернса "Чесна бідність" здобув велику популярність серед чесних, працьовитих людей, тому що він описує їх життя, прагнення, бажання. Життя - бідне, але гідне називатись життям людини, прагнення - прості, але водночас важливі для всього людства: братерство, шляхетність, бажання - непримхливі, суто духовні, але по-справжньому людські. У нашому світі, де соціальна і матерільна нерівність тільки росте, де люди гулять і руйнують свій духовний світ, віддаючи перевагу брудному багатству, де багаті пригнічують незаможних, завжди знаходяться люди, які уславляють найкращі риси людства - духовність, шляхетність, честь, чесність, розум, милосердя, любов. Я не вірю у "рай у хатині", але не вважаю гроші головною складовою щастя. Без них людина не може відірватись від буденності, жорстокості світу. Але маючи гроші, не слід забувати про людяність та чесність. У житті, а краще сказати, у нашому існуванні (бо буденні питання стосуються саме нього), має бути баланс між надлишками і нестачами. Повинно бути розумне поєднання матеріального достатку і моральних рис, бо тільки з цим усім людина здобуває врівноваженість душі і своєї свідомості. Кожен передусім має нести відповідальність за долю своєї родини, і мабуть, якщо б потрібно було вибирати, природно, що майже кожен із нас обрав би щастя своєї сім'ї, не став би забирати те, що належить їй, і віддавати на олтар братерству. Тому що в таких випадках подібні дії є або нещирими, або якимось фанатичним вираженням свого захоплення. Бідність не є ґанджем, вадою, але брехня є ними. Звання не є порядністю, дорогий одяг - її відзнакою, прихильність сильних світу цього - праведністю, знайомства з багатіями - братерством. Не варто набирати багато непотрібних речей у свій човен життя. Як казав Джером Джером, в ньому повинні бути декілька вірних та випробуваних друзів, людина, з якою не важко провести своє життя, невелика кількість необхідних, практичних речей, що не бояться жахливих штормів в океані часу, їжа, кількість якої має бути достатньою, але не надмірною, вода, якої трохи більше, ніж потрібно, бо спрага - страшна річ. І тоді наш човен буде легким і вертким на мінливому дзеркалі води. Він майже не має шансів потонути, але навіть якщо це станеться, друзі - одне з найголовніших наших багатств - завжди допоможуть у водокрутах проблем. Щоб досягти всього цього, треба жити своїм розумом і честю, діяти згідно зі своєю совістю, не вимикаючи її, поводитись за законами чесності. Образ праведної людини "не дасться ні від кого", і маємо дбати про те, щоб, досягаючи матеріального статку, ми зберегли свою людяність, залишалися людьми, здатними підставити своє плече іншим. Тоді у світі буде лад, лад братерства і суспільної допомоги.
