I. Закоханість Тютчева в життя (неможливість для поета жити без кохання; закоханість з ранньої молодості до глибокої старості у блискуче товариство молодих, прекрасних жінок). II. Любовна лірика Ф. І. Тютчева. 1. Секрет чарівності Тютчева (велика популярність некрасивого зовні, маленького на зріст, лисуватого, сухорлявого Тютчева серед дам вищого світу Москви, Петербурга, Парижа, Мюнхена; підкорення жінок інтелектом і неабиякою романтичною натурою). 2. Вірші присвячені Ернестині Федорівні — другій дружині поета (збереження дружиною самовладання, гідності і кохання до Тютчева навіть під час спостереження нею його романів; визнання поетом на схилі років сили її кохання; розуміння того, що пішло з його життя зі смертю дружини: Любила ты, и так, как ты, любить — Нет, никому еще не удавалось!). 3. Денисьєвський цикл — шедевр російської любовної лірики ("Предопределение", "О, не тревожь меня укором справедливым...", "В разлуке есть высокое значенье", "Последняя любовь"; історія у віршах п'ятнадцятирічного "блаженно-фатального роману Тютчева; відторгнення суспільством коханої поета; оспівування любові всупереч хворобам і старості: О, как, на склоне наших лет Нежней мы любим и суеверней...) III. Поезія Тютчева — це музика душі (наповнює її безмежною любов'ю до усього: до людини, природи, батьківщини).
