ПЛАН 1. Мене запросили на день народження. 2. Моя розповідь за святковим столом. 3. Я виявився в центрі уваги. 4. Мої розповіді викликають недовіру. 5. Історії, які розповіли інші хлопці: а) пластилінові звірята; б) зіткнення на перерві. 6. З бароном Мюнхгаузеном наше життя стало цікавішим. Знайти нових друзів мені допомогли "Пригоди барона Мюнхгаузена" німецького письменника Рудольфа Еріка Распе (Распе). Одного разу мене запросив на день народження хлопчик із нашого двору. За святковим столом хлопці сміялися з жартів, якими їх пригощав один із запрошених. І отут я подумав: а що коли розповісти одну з незвичайних історій барона Мюнхгаузена? І я розповів про восьминогого зайця, про політ Мюнхгаузена на ядрі, про його подорож на Місяць. Понад усе хлопцям сподобалася історія про вовка, запряженого в санки. Так я опинився в центрі уваги компанії. Але мій успіх не давав спокою одному з гостей. І він вирішив піддіти мене своїм питанням: — Адже це все вигадки барона Мюнхгаузена! А ти розповідаєш їх так, начебто ці пригоди були насправді. Невже ти віриш цим вигадкам? — Вигадки-то вигадки, — відповів я, — але я сам бачив, як одного разу хлопці стріляли вишневими кісточками в кішку, а дворнягу Кулька ми разом запрягали в санки. — А я згадав іншу історію, — розповів сам іменинник. — Одного разу у третьому класі вчителька дала завдання зліпити із пластиліну якого-небудь звірка на свій розсуд. Я зліпив зайця. Але мій заєць викликав сміх у хлопців. Вийшло так, що на голові в нього були чи то вуха, чи то ще одні ноги. Шкода, що я тоді ще не знав історію барона Мюнхгаузена про восьминогого зайця. Я б тоді пояснив, що коли письменник розповідає про зайця з вісьмома ногами, то чому б і мені з пластиліну не зліпити зайця, якому вуха одночасно можуть служити ногами. Розповідь барона Мюнхгаузена про те, як він з усіх сил ударив себе кулаком в око, з якого посипалися іскри, що запалили порох, змусила іншого гостя згадати таку історію. На великій перерві двоє хлопчиків зіткнулися лобами. Один з них потім казав, що в нього іскри з очей посипалися. Вогню, щоправда, тоді ніхто не помітив. Після моїх розповідей я помітив, що хлопцям стало зі мною цікаво. Барон і справді вигадник, але без його фантастичних розповідей реальне життя було б не таке цікаве. Цікавими можуть стати й люди, що розповідають іншим вичитані з книги історії барона Мюнхгаузена.
