Iван Вишенський - видатний полемiст-сатирик давньо укрансько лiтератури
Серед письменникiв давньоï украïнськоï лiтератури найвидатнiшим полемiс том кiнця XVI Ї початку XVII столiття був Iван Вишенський. На жаль, бiогра фiчних вiдомостей про цього письменника-полемiста дуже мало: лише те, що був вiн людиною освiченою, а в 30 Ї35 рокiв постригся в ченцi, став монахом-аскетом, переселився у Грецiю на Святу гору, на Афон. На Афонi I. Вишенський почав свою лiтературну дiяльнiсть як письменник-полемiст, твори якого пробуджували в народi антикатолицькi й антифеодальнi настроï. Спадщина I. Вишенського Ї це шiстнадцять вiдомих сучасному лiтературо знавству творiв, якi за життя полемiста поширювалися в рукописних списках. Найвiдомiшi твори I. Вишенського Ї це "Послання до єпископiв", "Послання до всiх, в Лядськiй землi живущих", "Послання до князя Острозького", "Ви криття диявола-свiтодержця" та iншi. Iз перших своïх лiтературних виступiв 1. Вишенський критикував суспiльний лад Речi Посполитоï, звички й побут єпископiв i магнатiв Ї а це вже критика феодалiзму в цiлому. Викриваючи сучасне йому суспiльне зло, вiн виступав про ти гнiту i церковного, i соцiального, i нацiонального. "Послання до єпископiв" I. Вишенського написане пiсля Брестськоï унiï i звернене до тих представникiв вищого духовенства, якi зрадили православну вiру, стали ворогами украïнського народу, бо проголосили унiю. У "Посланнi до єпископiв" I. Вишенський звинувачує i критикує єпископiв за те, що вони присвоювали собi церковнi доходи, вели невiдповiдне ïх чину життя. Єпископи, архiмандрити мали численнi маєтки, крiпакiв, якi на них пра цювали, тобто ïх життя нiчим не вiдрiзнялося вiд панiв свiтських. Критикуючи дiяльнiсть вищого духовенства, I. Вишенський викриває пору шення ними шести церковних заповiдей. Єпископи не тiльки не нагодували, не напоïли, не упокоïли мандрiвникiв, не зодягли голих i не допомогли хворим, а й навпаки, самi грабують бiдних пiдданих, накладаючи на них непосильнi по датки. А духовнi владики багатiють. Тому I. Вишенський висмiяв i затаврував крiпосникiв у церковному вбраннi. Сатира полемiста образна i вагома, з дотриманням народного гумору, його викривальноï сили. I. Вишенський нагадує єпископам, ким i чим вони були ра нiше та ким i чим вони стали, здобувши духовний сан, ставши на службу до Папи Римського й польського короля. Отже, в своєму "Посланнi до єпископiв" письменник змалював широку са тиричну картину життя свiтських панiв i духовенства Речi Посполитоï кiнця XVI Ї початку XVII столiття, рiшуче виступав на захист людськоï гiдностi пра вославного селянина. Сатира I. Вишенського спрямована проти хабарництва вищого духовенства, торгiвлi церковними посадами, порушення основних запо вiдей. Письменник виступав проти зла та неправди тих далеких часiв.
