Гомер - співець греків і троянців Поеми "Іліада" та "Одіссея", що були створені близько двох з половиною тисяч років тому, складалися із пісень, кожну з яких можна було виконувати окремо, як самостійну оповідь про ту чи іншу подію з життя її героїв. Можна собі уявити, що співака-оповідача (який у древніх греків називався аедом, а пізніше рапсодом) на бенкетах прохали заспівати деякі уривки із довгих, насичених різноманітними подіями поем. І якщо бажали послухати про героїчні подвиги під стінами давньої Трої, співак під звуки кіфари співав про Троянську війну, що розпалилася між "міднолатними" ахейцями (греками) та захисниками рідного міста, мужніми троянськими воїнами. Поеми "Іліада" та "Одіссея" були створені на основі героїчних пісень-переказів, які виконували співаки-аеди, мандруючи землею давньої Еллади. Самі греки усю честь створення цих славнозвісних поем надавали сліпому аеду Гомеру, уродженцеві острова Хіос. За право називатися батьківщиною великого поета вже у давні часи сперечалися сім міст грецького світу. Можна припустити, що сліпий старець-аед Демодок, що зображений у восьмій пісні "Одіссеї", який співав перед гостями царя Алкіноя на острові феаків, послугував прообразом для уявлення про самого Гомера ще у стародавні часи. Вчені й досі сперечаються, був чи не був насправді Гомер, проте весь світ пов'язує ці величні поеми з образом старого сліпого співака Гомера, який доніс до нас події свого героїчного та бурхливого часу. У "Іліаді" та "Одіссеї", без сумніву, зображені події реального життя та побуту давньогрецьких племен. Звісно, переважає опис побуту воєнного часу, причому поема насичена реалістичним показом сцен смерті воїнів, жорстоких сутичок та жахливих поранень. Проте битва зображується Гомером частіше не як масове зіткнення, а як величний поєдинок між окремими героями, що відзначаються силою, звитяжністю та військовою майстерністю. Але подвиги героїв, які так барвисто прославляє Гомер, не затуляють від погляду поета всі жахи війни. Він яскравими і викривально-реалістичними фарбами відтворює сцени насильства і нещадної жорстокості переможців. Коли цар Пріам благає свого сина Гектора сховатися за стінами Трої від люті Ахілла, поет вустами старого царя змальовує несамовиту картину захоплення міста ворогом. Ні, Гомер не співчуває жорстокостям війни. Він протиставляє їм такі повні глибоких людських почуттів епізоди, як прощання троянського вождя Гектора зі своєю дружиною Андромахою перед вирішальною битвою за рідне місто, плач цариці Гекуби або благання царя Пріама в наметі Ахілла. Тут і свого улюбленого героя, неприборканого в гніві Ахілла, шаленого в спразі Помсти, поет змушує зм'якшитися і пролити сльози разом із Пріамом. Настільки ж серйозною противагою яскравому " зображенню лютих сутичок між ворогуючими сторонами являє собою опис сцен мирного життя, що були зображені Гефестом на щиті Ахілла. З великою теплотою говорить поет про ниви з обтяженим зерном колоссям, про численні череди, що пасуться в долинах, про пишні виноградники і, головне, про працьовитих людей, що створили весь цей достаток та насолоджуються плодами своєї праці і спокоєм мирного життя. Поеми Гомера не читаються поспіхом. Гомерівську поезію треба розуміти, а до гомерівської мови спочатку звикнути. І вже тоді починаєш отримувати задоволення від читання спадщини великого поета та співака переказів минулого, і стає зрозуміло, що гомерівські поеми являють собою одне з найвидатніших явищ світової культури.
