У творі Чарльза Діккенса «Різдвяна пісня у прозі» ми познайомилися з головним персонажем Скруджем. Це непривабливий тип людини. «Скрудж був справжній жмикрут: він умів міцно схопити людину, як кліщами, придушити, скрутити, згребти». Він був жадібний, твердий і гострий, як камінь, потайний і схожий на слимака. Погляд у Скруджа був такий холодний, що від нього можна було замерзнути. Чи страшні для нас сніг, град, ураган? Так. Але й вони часом змінюються, а Скрудж ніколи не змінювався. Навіть собаки сліпців боялися його поганого ока. Одним словом, це була дуже погана людина. Чарльз Діккенс описав його з самого початку так, щоб зразу дати зрозуміти, що нічого гарного у Скруджеві не було. Але привид Марлея і три духи вирішили врятувати Скруджа й допомогли йому змінитися. Він побачив себе малим і самотнім, побачив свою ласкаву сестру й родину Боба. А ще побачив свою смерть і зрозумів, що ніхто про нього не може сказати нічого доброго. Тому вирішив змінитися. Тепер Скрудж став щедрим і веселим. Він зрозумів, що гарні справи й добре серце набагато важливіші за скупість і грубість. Мені здається, що такі люди, як колишній Скрудж, є і тепер. Я їм співчуваю. Це нещасні люди. І я всім бажаю бути щасливими й щедрими. Треба мати добре серце, посміхатися людям, тоді всім буде веселіше і світліше.
