Я завжди з великим захопленням читаю детективні твори. Мені дуже цікаво стежити за логікою версій, які вибудовують детективи, майстерно розкриваючи найзаплутаніші таємниці, розслідуючи тяжкі злочини. Одним із моїх улюблених авторів є Конан Дойл. Великою заслугою письменника, на мій погляд, є те, що він уперше вніс у цей жанр наукову основу — запроваджував елементи тоді ще нової науки — криміналістики. Але не менш важливим і цікавим є й дедуктивний метод його героя Шерлока Холмса — одного з найбільш популярних персонажів детективного жанру. Для Шерлока Холмса кожний злочин — це ніби своєрідна математична задача з кількома невідомими — злочинцями. І розв'язати цю задачу для Холмса означає знешкодити їх, для чого він і використовує свій дедуктивний метод. "Елементарно, Ватсон", — ми не раз чуємо це відоме висловлювання Холмса, але за цією елементарністю стоїть глибоке напруження розуму й волі. "Усе життя — це великий ланцюг причин та наслідків, і природу їх ми можемо пізнати по одному ланцюжку. Перед тим як звернутися до моральних та інтелек-туальних сторін справи, які являють собою найбільші труднощі, хай дослідник почне з рішення більш простих завдань. А все це разом підкаже розумному спостерігачеві правильні висновки", — зауважує Холмс. У цьому й полягає сутність його методу. Правильність і змістовність його Шерлок Холмс доводить в одному зі своїх оповідань "Строката стрічка", героїня якого звертається по допомогу до нього, бо їй загрожує смертельна небезпека: за загадкових обставин загинула її сестра Джулія. А зараз загроза нависла й над Хелін Стоунер — так звуть дівчину. Швидко зорієнтувавшись в обстановці, Холмс приходить на допомогу дівчині, довівши, що сестру її вбив вітчим. Розкрити цей злочин допоміг Холмсу саме його дедуктивний метод. Ретельно вивчивши оточення дівчини, історію життя її та вітчима, його звички й примхи (йому за його проханням привозили з Індії різних тварин), предмети побуту, в якому жили дівчина та її вітчим, розташування меблів, Холмс приходить до єдиного правильного висновку: Джулію — сестру Хелін — убив, випустивши болотяну гадюку, одну з найотруйніших змій, її вітчим. Те саме він намагався зробити з Хелін. Мета цього вбивства — заволодіти грошима своїх названих дочок. А ось не менш цікавий і заплутаний випадок, зображений в оповіданні "Спілка рудих", де за допомогою дедуктивного методу Холмсові вдалося схопити одного з найнебезпечніших злочинців Джона Клея, який, влаштувавшись на роботу до англійського крамаря, зробив підземний хід до міського банку і намагався викрасти з нього усе наявне там французьке золото. Для цього за допомогою свого помічника він і заснував міфічну "Спілку рудих", аби мати можливість, коли крамаря не буде вдома, викопати підземний хід під банк. Розплутати цей небезпечний злочин Холмсові допоміг знову-таки його дедуктивний метод. Проаналізувавши розповідь свого клієнта, він одразу здогадався, що "Спілка рудих" задля того тільки й була створена, аби кожного дня усунути на кілька годин з дому не надто розумного крамаря. Створити ж цю спілку йому підказав колір волосся крамаря, який спокусився ще й грошима — чотирма фунтами на тиждень. Оглянувши місце події, побачивши підозрюваного, обстукавши палицею бруківку, Холмс дізнався, у який бік зроблено підкоп. Закриття "Спілки рудих" означало, що підземний хід до банку вже готовий. І його використовувати треба було якомога швидше, поки про нього не дізналися. А те, що пограбування відбудеться саме в суботу, Холмс здогадався по тому, що на втечу злочинцям припадало два дні. У ці дні банк не працює, і крадіжку не одразу виявлять. Так було викрито одного з найнебезпечніших злочинців. А злодіїв (правда, за допомогою поліції) було заарештовано. Отже, дедуктивний метод Шерлока Холмса завжди перемагає!
