Ми знаємо, що у казках Добро перемагає Зло. Але це Зло у казці ще треба розпізнати, бо зовні воно може бути дуже гарним, привабливим, здаватися навіть неперевершеним у своїй досконалості. Так само чудова Снігова королева — блискуче-біла, вродлива, сильна, розумна. Поруч з нею Каєві хочеться хвалитися своїми знаннями, нічого не боятися. Кай забуває бабусю, свою подругу Герду, їхні улюблені троянди. Нащо вони йому — в них стільки дрібних вад та недоліків: бабуся вже стара і ходить з клюкою, Герда бідно одягнена, у троянди — криве стебло... Інша справа — сніжинки, ці маленькі холодні зірочки на синьому тлі пальто. Вони такі досконалі у своїй красі! Але такі зміни з Каєм сталися тільки тому, що йому в око й в серце потрапив сколок від дзеркала, яке зробив злий троль. Очі стали бачити лише недобре, а серце стало холодним, байдужим, злим. Кай ледве не помер, коли його поцілувала Снігова королева. Це значить, що в ньому ледве не вмерла людина. Зло може ховатися і під маскою звичайного егоїзму. Пам'ятаєте цю ласкаву бабусю, яка тільки заради особистої розваги залишила дівчинку у себе, намагалася стерти пам'ять про Кая? А маленька Герда, звичайна дівчинка, завдяки своєму коханню, дружбі, стала справді сильною і непереможною. Пам'ятаєте, стара фінка сказала оленю, що не може зробити Герду сильнішою, ніж вона є. Герда пройде босоніж півсвіту, не пошкодує віддати річці єдину свою цінність — червоні черевички, не залишиться у розкішному палаці принцеси. І найголовніше — навіть не стане дорікати Каєві, коли почує, що він, мовляв, одружився. Вона продовжуватиме вірити в те, що він пам'ятає про неї і обов'язково вийде до воріт. Саме ця сила вірності та кохання розтопить жорстокість, що вже потрапила до серця Маленької Розбійниці, та страшний лід самозакоханості отруєного дзеркальними сколками Кая. Ми знову віддаємо перевагу Добру, тобто справжній духовній красі людини.
