Чи вважаєте ви смерть Андрія Болконського безглуздою
Чи вважаєте ви смерть Андрія Болконського безглуздою Андрій Болконський - один з найцікавіших образів роману "Війна і мир", бо він - особистість. У ньому дивно поєдналися прагнення до особистої слави та бажання служити людям. Наділений такими чудовими якостями, як видатний розум, сильна воля, любов до праці, дієвий патріотизм і почуття власної гідності, невже він не спроможний був зберегти своє життя заради сина, заради тих, хто його любив? Здається, його загибель була такою безглуздою. Він не кинувся уперед із прапором, як під Аустерліцом. Він не був на батареї, як під Шенграбеном - він ходив полем, прислухаючись до свисту снарядів, і тут його знайшло вороже ядро. Ад'ютант, що стояв поряд, крикнув йому: "Лягай". Але князь Андрій зробив зауваження, що соромно подавати поганий приклад солдатам. Він навіть не договорив фрази. То невже слід було віддати єдине прекрасне життя тільки заради прикладу солдатам? Він просто не міг вчинити інакше. Він, із його почуттям честі, яке виховував у ньому батько, з його шляхетністю й доблестю, не міг лягти. Просто завжди знаходяться люди, які не можуть тікати, не можуть мовчати, не можуть ховатися від небезпеки. То ж чи така вже безглузда їхня загибель? Ні. Вона показує, що є в людині щось непереможне й по-справжньому величне. Толстой показує останні дні Болконського, коли він ніби прискорено проживе відведені дні й зробить відкриття терплячої любові, що була доступна його сестрі Марії, ще раз побачить Наташу й зазнає найсильнішої любові. Та все це останнє. Він не хоче помирати, йому є для чого жити, але доля склалася так. І єдине, Що йому залишилося, - зректися усього земного, стати байдужим до всього: "Та восторженная любовь к людям, которую он понял после ранения, сменилась равнодушием к ним: всех любить... значило никого не любить, значило не жить этою земною жизнью". Але й по смерті князя Андрія його особистість відлунюватиме у житті й думках близьких йому людей - його сина Ніколіньки та П'єра. Та й у серцях мільйонів читачів, які вірять у те, що людина гідна поваги, коли вона здатна на такий "безглуздий" вчинок в ім'я ідеалів честі.
