ТВЕН МАРК (1835-1910) Справжнє ім'я - Семюел Ленгхорн Клеменс. "Чутки про мою смерть перебільшені", - такі телеграми отримали газетярі від автора, на якого надрукували некролог (повідомлення про смерть). Звичайно, це був сам Марк Твен - неперевершений гуморист свого часу. Він і справді ледь не загинув - потрапив в автокатастрофу, але вижив. Він живе і тепер! Мільйони дітей читають його твори і сміються, вгадуючи у тому чи іншому героєві себе, а дорослі просто повертаються у власне дитинство. Таке диво робить книга Марка Твена "Пригоди Тома Сойєра" (1875), яку автор замислив як пародію на чемних дівчаток і ввічливих хлопчиків. Продовження історій про Геккльберрі Фінна і Тома Сойєра письменник напише через десять років. І зараз залишаються популярними такі твори Марка Твена, як повість "Принц і злидар", повість "Жанна д'Арк", роман "Янкі при дворі короля Артура", сатиричні та гумористичні оповідання. Марк Твен був популярним ще за життя: якийсь фабрикант на його честь навіть ваксу випустив з його іменем, а газети його називали "другою знаменитістю Америки". Чи легко бути Томом Сойєром? Історія про двох хлопчаків - вигадника і фантазера Тома Сойєра та його вірного друга та зброєносця Гека Фінна - захоплювала не одне покоління читачів. Дуже мало знайдеться дорослих, які б не читали "Пригоди Тома Сойєра". Ця повість належить до тих книжок, які читають у дитинстві і перечитують у дорослому віці, знаходячи дотепи, що загубили через дитячу нерозважливість. Ця книга - різноманітна та багатобарвна - вміло написаний твір і одночасно пародія на "страшні" дитячі книжки. Це розповідь про людей, які живуть у провінції, вони заражені нудьгою, святенністю, дурними забобонами, але разом із тим - це поема про доволі добрих людей. У творі Марка Твена (Семюела Клеменса) "Пригоди Тома Сойєра" йде мова про хлопців, яких пригнічує школа та церква, але все ж таки їм вдається жити вільним і щасливим життям. У Тома немає батьків, але є тітка, сестра його матері, яка любить його і піклується про нього. Тітка Поллі завжди переймається, якщо покарає Тома, або якщо не покарає - бо на неї впливає закон тих часів "жаліючи дитину, ви губите її". Та навіть коли вона карає Тома, Том вибачає їй, знаючи, що тітка ніколи не робить цього через злість або ненависть. Іноді тітка змушує Тома працювати у вихідні, щоб хоч якось покарати його. Але Том відкриває для себе один із найважливіших законів життя - працю легко можна перетворити на захоплення, якщо просто змінити до неї своє ставлення. Фантазія і винахідливість Тома завжди допомагають влаштувати яскраву виставу з кожної справи, за яку він береться. Наприклад, фарбування паркану він перетворює на відпочинок, до того ж отримує за це "платню" ("капітали" всіх хлопчиків, до того ж яблуко від тітки і пряник, що прийшов до нього не зовсім праведним шляхом). Бути щасливим, оптимістом, незважаючи на всі життєві незгоди - це дар від народження, бо не можна навчити людину бути щасливою, і Том власноруч створює своє життя, своє щастя, даруючи іншим радість пригод. Том і Гек - не нерозважливі шибеники. Хлопці допомагають людям і навіть рятують їх. Якщо б не невгамовність Тома, Беккі залишилась би в печері, якщо б хлопці не пішли на цвинтар, Мефа Поттера стратили б за злочин, якого він не коїв, якщо б Гек не покликав на допомогу, вдову вбили б. Том неповторний - як би нам не хотілося, складно було б повторити його "подвиги", але ми бачимо в образах Тома та Гека власні риси, риси своїх друзів, винахідливих невгамовних фантазерів. Бо метою письменника було не тільки розважити хлопців та дівчат, але й "нагадати дорослим, якими вони були самі колись, що відчували, як розмовляли і в які дивні авантюри втрапляли". Твори Марка Твена не обтяжують мораллю, яка "помахує куценьким хвостиком у кінці кожного твору", тому що, можливо, самі є моральними. І їх моральність полягає в тому, щоб жити вільно від забобонів і проблем, що нам нав'язують інші, весело і просто. І тоді прийде щастя - "будь більш простим, і до тебе потягнуться люди". Але це лише одна думка з десятків тисяч думок щодо цього, тому що кожен з нас знаходить щось своє в цій книжці. У головних героях повісті люди бачать свої дитячі віддзеркалення, тіні яких живуть в країні, яку дорослі покинули тоді, коли виросли. Іноді вони хочуть покинути все і повернутись до тієї країни, але це неможливо. Люди відправляють до неї у своїх снах і мріях білих голубів-листонош, але відповідь не встигає прийти, бо мрії занадто короткі. Але щоб хоч трохи відчути дотик дитячих років, такий жартівливий і дещо сумно-веселий, щоб знову захлинутись ароматом дитинства, п'янким і чарівним, можна взяти з полиці книгу "Пригоди Тома Сойєра", трошки припорошену пилом, зігріти свої пальці її теплою палітуркою і перечитати давно знайомий текст. Текст з дитинства...
