<b>Балада Р. Л. Стівенсона "Вересовий трунок"</b> Роберт Льюїс Стівенсон, шотландець за походженням, працював у різноманітних жанрах: поезії, драматургії, прозі. Був відомий також як літературний критик та романіст. Коли ми згадуємо ім'я цього видатного письменника, то одразу на пам'ять приходять його славнозвісні романи "Острів скарбів" та "Чорна стріла". Але відомий Стівенсон і як оригінальний і цікавий поет, творчість якого тісно пов'язана з історією, народними легендами, фольклором Англії та Шотландії. Серед літературного доробку видатного поета є чимало оригінальних творів, у тому числі "Вересовий трунок" — балада про мужніх і волелюбних людей. Колись давно в Шотландії, ще до приходу скоттів, жив легендарний народ пикти. Вони вміли варити дивний трунок "за мед солодший, міцніший, аніж вино". Проте мирна праця пиктів була перервана: король шотландський пішов на них війною, знищивши майже всіх. Він гнав їх, неначе ланей, По вересових горбах, Мчав по тілах спогорда, Сіяв і смерть, і жах. Прийшло літо, знову зачервонів верес, але чудового трунку ніхто не варив, бо разом із пиктами загинула й таємниця виготовлення цього напою. І ось одного разу їхав шотландський король по вересовій землі похмурий і невдоволений: Владар вересового краю — Чом з вересу трунку не п'ю? Та раптом королівський васал в розколині між камінням знайшов двох броварів. Це були пикти — батько й син. Король, зверхньо подивившись на них, сказав, звертаючись до батька: Ти сина й себе порятуєш, Лиш тайну трунку відкрий. Не злякалися суворого можновладця маленькі пикти, що поклялися повік берегти таємницю. Востаннє подивилися вони на червоний верес, морську безодню, що клекотала внизу під ними, і батько сказав королю: Не смію я честь продавати, Як в очі дивиться син. Схопили хлопця вояки й, розгойдавши, кинули тіло в морську безодню. Загинув мужній хлопець, а батько його промовив: Смерть мені не страшна, І вересового трунку Зі мною помре таїна. У цій баладі Роберт Льюїс Стівенсон уславлює волелюбність, мужність маленького нескореного народу, що ладен умерти, але не скоритися жорстокому й свавільному правителю. І в маленькому тілі б'ється велике, мужнє серце патріота, гідне шани й наслідування.
