Аналітична композиція в пєсі Генріха Ібсена Ляльковий дім
<b>Аналітична композиція в п'єсі Генріха Ібсена "Ляльковий дім"</b> Аналітична композиція в п'єсі Генріха Ібсена "Ляльковий дім" Ібсена ще за життя називали творцем аналітичної драми XІX століття, що відроджувала традиції античої драматургії. Автор використовує аналітичну композицію, щоб показати невідповідність між зовнішніми проявами життя з його справжньою сутністю. Він добре знав проблеми, що постають перед людиною в житті, розумів, що зовнішній добробут приховує чимало трагедій. Аналітична композиція, за Ібсеном, означала розкриття внутрішнього трагізму, що приховується за зовнішньо спокійною дійсністю. На такій композиції побудована п'єса "Ляльковий дім", в якій розкривається сутність зовнішньо спокійного сімейного життя адвоката Хельмера, насправді ж побудованого на обмані та егоїзмі. Аналітична композиція визначається і тим, яку роль у долі героїв відіграють події, що відбулися задовго до початку дії. У п'єсі "Ляльковий дім" ці сюжетні таємниці стають рушійними силами у розгортанні дії, в розвитку характерів героїв. Нора на початку п'єси здається нам жінкою, яка неспроможна приймати самостійні, сміливі рішення, що вона підкоряється авторитету свого чоловіка, якого вважає взірцем всіх чеснот. Вона всі сили віддає чоловіку і дітям. Але поступово ми розуміємо, що це враження оманливе. З'ясовується, що Нора приховує якусь таємницю від чоловіка, щось таке, що Хельмер не вибачить їй і сприйме як ганьбу. Нора постій-но в п'єсі знаходиться під загрозою викриття. Вона відтягує момент, коли її чоловік прочитає лист від лихваря, що лежить у поштовій скринці. Автор дає нам зрозуміти, що сутність взаємин подружжя не така, якою здається зверхньо. Ця сутність окреслюється в деталях, випадкових словах. Читача насторожує зверхнє ставлення до дружини, нерозуміння її внутрішнього стану. Нора, навпаки, вражає влучністю деяких висловів, вмінням володіти собою. Поступово розкривається таємниця, яку приховувала Нора. Вона підробила підпис свого батька, щоб добути грошей і врятувати від хвороби чоловіка. Хельмер сприймає це як ганебний вчинок, не хоче навіть задуматись над причиною цього вчинку. Нора вражена егоїзмом Хельмера, якого хвилюють тільки наслідки цього вчинку. Ні милосердна сторона її вчинку, ні те, що своїм вчинком вона нікому не зашкодила, не беруться до уваги її чоловіком. Адже на початку подружнього життя Хельмер важко захворів на туберкульоз, лікування вимагало чималих грошей. Нора не мала до кого звернутися, бо єдина, крім чоловіка, близька людина для неї - батько, був на порозі смерті й вже не міг підписувати будь-які документи. Нора була єдиною спадкоємницею. Вона підробила підпис батька і врятувала чоловіка. Наприкінці п'єси розкриття таємниці остаточно розвіює ілюзії про добробут і щастя Хельмерів, зриває маски з героїв. Нора постає як сильна, цільна натура, яка може сама вирішувати свою долю. Її розрив з чоловіком, в якому вона зневірилась, її небажання залишатися "лялькою" - яскравий доказ цього. Нора каже чоловіку: "...я зрозуміла, що я всі ці вісім років жила з чужим чоловіком і прижила з ним трьох дітей... О-о, не можу навіть згадувати про це! Так би й розірвала себе на шматки!" Мені здається, що аналітична композиція п'єси дала змогу автору поставити питання про становище жінки в сім'ї, про відповідальність особистості перед собою, суспільством і світом, а також суспільства перед особистістю.
