<b>Аналітична композиція п'єси Г. Ібсена "Ляльковий дім"</b> I. Г. Ібсен — творець аналітичної драми XIX ст. (створив "нову драму", яка в той самий час відроджувала традиції античної драматургії; особливість аналітичної композиції: таємниця, події, що відбувалися задовго до поданих на сцені, є причиною ситуацій, в яких опинилися герої; за Ібсеном, змістом такої композиції є осмислення сутності всіх подій, розкриття внутрішнього трагізму, що приховується за зовнішньо спокійною дійсністю). II. Роль аналітичної композиції у п'єсі "Ляльковий дім". 1. Інтелектуальний характер аналітичної композиції п'єси (осмислення подій у минулому веде до внутрішнього розвитку особистості героїв; зміни у свідомості героїв стають вирішальними в розвитку сюжету; розв'язка розкриває внутрішню суть усіх подій, їх справжнє розуміння). 2. Сюжет і композиція п'єси (зовнішньо спокійне життя адвоката Хельмера насправді побудоване на обмані та егоїзмі; рушійна сила розгортання дії — підробка Норою підпису батька з метою здобути гроші, спадкоємницею яких вона була, і врятувати хворого на туберкульоз чоловіка; розв'язка драми — бесіда між Норою і Хельмером створює інтелектуальне напруження і призводить до рішучих сюжетних змін: Нора вирішує залишити сім'ю). 3. Розвиток характерів героїв (на початку п'єси Нора — покірна жінка, неспроможна прийняти самостійні рішення; але з'ясовується, що вона зробила через любов до чоловіка вчинок, який може, з точки зору Хельмера, заплямувати їхнє ім'я; у діалозі Нора постає сильною, цілісною натурою, що вміє переоцінити свої погляди і рішуче змінити свою долю. Хельмер зверхньо ставиться до дружини, не замислюється над причиною її вчинку; його хвилюють тільки наслідки цього вчинку щодо їхньої репутації). 4. Сутність подружніх взаємин (спокійне життя було ілюзією, вони чужі одне одному; це стає зрозумілим після аналізу мотивів вчинку Нори і ставлення до нього Хельмера). III. Проблеми, висвітлені за допомогою композиції (становище жінки в сім'ї, відповідальність особистості перед собою, суспільством і світом, а також суспільства перед особистістю).
