Я вважаю, що кожен вільний обирати, що саме для нього означає жити. Одні вважають, що жити — значить мислити, інші думають, що любити, а багато хто й справді переконаний у тому, що жити — значить боротися. Чому ж остання думка може бути слушною? На мій погляд, вона виникла з життєвого досвіду. Адже людині завжди доводиться боротися: за життя, за здоров'я, за місце під сонцем тощо. Іноді доводиться боротися і з самим собою — зі своїми вадами, лінощами, зневірою. Це підтверджує думку, що жити — значить боротися. Яскравим прикладом цього є вірш Лесі Українки "Contra spem spero!" у якому висловлено рішучість боротися з усіма негараздами і перемагати. Багато хто пам'ятає переконливі рядки: "Так! я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні, без надії таки сподіватись, буду жити!" У тому, що це не просто декларація, можна переконатися на прикладі життя цієї великої жінки. Адже їй довелося боротися і з хворобою, і з безнадією, і з жалісливими поглядами рідних і знайомих, що не дуже вірили в майбутнє такої хворої дівчинки. Але сила духу в ній виявилася неабияка. Вона виборола в життя право на щастя, та навіть більше, на літературне визнання, славу, Така позиція завжди викликає повагу. Так само мислив і чинив герой роману Івана Багряного "Тигролови". Григорій Многогрішний боровся за людську гідність і честь, а тому зважився тікати зі страшного потяга. Та й надалі його життя — це була боротьба. Інакше б він не вижив. І таких прикладів багато і в літературі, і в житті. Отже, це свідчить, що жити — значить боротися.
