Важко не погодитися з тим, що законність — це основа держави, адже держава не може існувати без законів, бо вони забезпечують її нормальне існування, регулюють відносини між людьми, між людьми і державою тощо. Сама ж держава існує для того, щоб забезпечити мирну працю і спокій своїх громадян, а без законів це неможливо. Звичайно, багатьом із нас досить і моральних норм, аби будувати стосунки між собою, та все ж таки суперечливі ситуації трапляються в житті кожного. І тоді на допомогу приходить закон. Невипадково ж існує думка: "Якщо не знаєш, як учинити, чини за законом". Закони моралі та юридичні пов'язані, тому інколи неможливо скористатися чимось одним. Прикладом може слугувати ситуація, до якої потрапила головна героїня оповідання Ю. Мушкетика "Суд". Судять жінку наче за законом, але читача не полишає думка про несправедливість цього неправого суду. Таким чином сумнівна законність піддає сумніву усю державну систему того часу, сприяє критичному ставленню до антилюдяних законів. У зв'язку з цим слід згадати перше зведення законів Русі, яке здійснив Ярослав Мудрий і назвав "Руська Правда". Своїми розпорядженнями і законами князь Ярослав зміцнив українську державу, її міжнародний авторитет. Із цього випливає, що законність — це основа держави.
