Ось уже й випускний. Школа лишилась позаду. А далі — доросле життя. Проте шкільні роки, мабуть, залишаться в нашій пам'яті як щось світле і добре, адже в цей час ми, росли, мужніли й здобували середню освіту. Кожен із нас за шкільний вік зустрів багато вчителів. Одних ми згадуємо з повагою і вдячністю, когось ледь пригадуємо когось згадуємо із болем у серці й гіркотою в душі. Пам'ятаю такий випадок, Був урок хімії, який вела наш класний керівник. З вікна видно було шкільне подвір'я. Аж раптом вчителька сказала: "І чого він ото сюди йде? Хто на нього тут чекає?" На наш запитальний погляд вона відповіла: "Це торішній випускник, ледве витягли йому атестат на трійки". Мене так боляче вразили ці слова. "Хіба до школи мають право приходити лише відмінники?" — подумала я. — А інші не варті уваги, чи то вже другосортні люди?" І так мені гірко стало, хоча я навчалась на відмінно. Та це, мабуть, виняток. Назавжди в моєму серці залишиться добра пам'ять про інших вчителів — фізики, математики, мови й літератури. Вони навчали нас не тільки своїх предметів, вони навчали нас життя: з повагою ставитись до інших, бути уважними, чуйними до людей, вміти мислити. Найріднішою для всіх нас залишиться наша перша вчителька — Марія Ігорівна. Це вона навчила нас правильно сидіти за партою, виводити перші літери, читати. Це з нею ми вчилися вирізати з паперу різні фігурки й наклеювати їх, щоб вийшла аплікація, вишивати серветки, садити квіти. Разом з нею ми йшли в похід у кінці навчального року, збирали рослини для гербарію, спостерігали, як сідає сонце. Ці щасливі хвилини запам'ятаються нам назавжди. А наша вчителька англійської мови, яка проходила практику аж у Лондоні, навчила нас і гарної вимови, і багато чого такого, що знала і вміла сама. А коли вона поїхала з нашого міста, її змінила Олена Іванівна, яка дуже здивувала нас, звертаючись до кожного на "Ви". Це нас так приємно вразило: ми відчули, що вона нас поважає і ставиться, як до дорослих. Скільки часу вона витрачала, щоб підготувати нас до олімпіади з англійської! І ми її порадували — зайняли перше місце в області! Можна ще згадувати й згадувати. За шкільні роки стільки всього було цікавого! За все це мені так хочеться подякувати нашим вчителям. За те, що ви змогли зігріти наші серця своєю любов'ю. Низький вам уклін за те добро, яке ви залишили в серцях своїх учнів!
