Вишитий рушник... Він стає першою сходинкою до щастя молодих, ним зустрічають гостей і прикрашають оселі. З давніх-давен це незмінний елемент побуту українського народу. Рушник оспівано в піснях, думах, баладах. Здавалося, ми все про нього знаємо. Та ні. Тільки тепер, вивчаючи свою спадщину, дізнаємося, що різне призначення давало рушникам різні назви: божник (для образів), подарунковий (для подарунка), утирач (для рук і обличчя). Часто у вишивці використовували рослинні мотиви — дубове листя, виноградне гроно, а також зображення соловейка, голуба, півня, зозулі. Нитки брали невибілені, пізніше почали фарбувати їх корою, листям, ягодами, травами. Для закріплення барв нитки заткали в житнє тісто, і вони не втрачали кольору протягом десятиліть. Люди вірили, що орнаменти на народному одязі оберігають їх від злої сили, грізних духів.
