Якою повинна стати наша Батьківщина Україна, щоб наблизитися до Ідеальної держави? Мабуть, ніхто не знає відповіді на це питання. Можна лише мріяти, домислювати, гадати, тому що, здається, Ще не було в історії людства ідеальної країни. Але дуже вже хочеться, щоб коли-небудь ми змогли з гордістю сказати, що наша Україна стала першою ідеальною державою серед багатьох країн світу. А це станеться, коли люди зрозуміють: час не бути байдужими до життя своєї країни; час жити її життям. Ідеал — це коли панує щасливе життя, коли не потрібно боятися, що скоро тобі на голову впаде бомба, коли держава забезпечує усіх грошима, продуктами і необхідними речами — дбає про людину. Чомусь так заведено, що люди завжди дбають про державу, яка потім про них просто забуває. В ідеальному суспільстві цього не повинно бути, інакше воно ніколи не наблизиться до ідеалу. Як би було добре, коли б на нашій землі були тільки гарні, щасливі люди; коли б не було на вулицях заплаканих облич. Тоді матері не будуть у розпачі заламувати руки від того, що кудись зникли їхні діти. Коли буде що їсти усім: і малечі, і їхнім матерям. І тоді не підкидуватимуть вони своїх дітей під будинки багатіїв або під двері притулків. Мабуть, саме про це колись мріяв Тарас Шевченко: Нехай мати усміхнеться, Заплакана мати. І ходитимуть гарні люди гарними вулицями гарних міст і сел. Адже ідеал — це і людська краса, врода. Я дуже пишаюся, що у нас такі гарні дівчата, які дуже подобаються багатьом іноземцям. На жаль з нашої країни, не знаходячи тут для себе щастя. Скоріше б настав той час, коли усе зміниться у нашому житті. Дуже хочеться, щоб люди не забували і про культуру, про історію. Адже у нашої країни була дуже важка історія, яка, проте, не змогла зробити Україну невільницею назавжди. Разом з тим розвивалася і наша культура. Ми маємо безліч талановитих художників, поетів, письменників, артистів, яких дуже цінують за кордоном. Якби кожний з нас мав змогу розкрити свій талант, у нас була б країна талантів! Ідеальна країна! Але треба любити не тільки себе, не тільки свою країну. Потрібно цінувати і надбання усього людства, мати змогу користуватися новими винаходами, щоб не плестися позаду усіх, а, навпаки, намагатись винайти щось своє, чим потім можна було б пишатися. Відкривається зараз безліч вищих учбових закладів, які вчать наших студентів бути винахідниками, вченими, любити свої професії й цінувати працю інших людей. Якщо так піде і далі, через кілька десятиліть наша країна може стати найосвіченішою державою. Дуже б цього хотілося. Не треба нам забувати і про духовність. Бездуховна людина схожа на мертву, не здатну на щирі взаємини, на великі почуття. Недарма з кожним роком ростуть по всій країні собори та каплиці, які кличуть до себе віруючих людей, намагаються дати їм зрозуміти, що головне — це любов до усього, це щирість, це милосердя та добро. Чим скоріше ми це зрозуміємо, тим скоріше повернеться до нас духовність і тим кращими будуть стосунки між усіма людьми. Україна повинна стати і великою спортивною державою. Вже зараз у нас існує багато спортивних секцій, комплексів, які професіонально готують спортсменів. Недарма стільки знаменитостей подарувала наша країна усьому світові. Тут і Сергій Бубка, і Андрій Шевченко, і брати Клички, і Лілія Підкопаєва, і Руслан Пономарьов, і Андрій Медведєв, і ще багато-багато відомих спортсменів. Звичайно, ідеалу досягти дуже важко, навіть практично неможливо, але наблизитися до нього хоч трохи — справа реальна. Тільки треба дуже постаратися, щоб потім не шкодувати усе життя. Ідеал для кас, українців, — це наша історія, наші культура і духовність, наш спортивний потенціал, наші зв'язки з іншими країнами, наші гарні люди. Нехай справдяться слова нашого великого Кобзаря Тараса Шевченка, який мріяв, що ... оживе добра слава, Слава України, І світ ясний, невечірній Тихо засіяє.
