Я вибрав саме таку назву свого твору, бо для мене це дуже важливо. Наша родина складається переважно із росіян, живемо ми в Україні і вважаємо себе українцями. Це правильно — вважати себе українцем як громадянином. Рідна моя мова — російська. Хочу розповісти, що мене вражає. Я часто чув вираз: Україна — ненька. Спробував хоча б уявити, наприклад, таке: Росія — мати, Франція — ненька, Англія — мати. І все якось воно має трохи недолугий вигляд. Ще пригадалося, що «Родина — мать» російською звучить нормально. Виявляється, що саме українці з такою любов'ю і повагою ставилися впродовж віків до свого рідного краю, що це ні в кого не викликає здивування. Не сумніваюся, що є й інші народи, які були особливо пригнобленими, що також із повагою ставляться до рідної землі. Я із задоволенням вивчаю цю співучу мову, знайомлюся з історією України. Мені прикро, що Росія (як держава) тривалий час пригноблювала українців. Мені приємно, що моя вчителька багато речей пояснила і я зрозумів, що поганих людей певної національності не буває, бувають поганими їхні вчинки. Це я до того, що слід відрізняти владу Росії і звичайних росіян, таких як наша сім'я. У нас тепер багато друзів і в Росії, і в Україні, сподіваюся, що їх стане ще більше, якщо ми будемо поважати один одного.
