У кінці тижня наша родина вирушає на городньо — садову ділянку. Мальовнича місцевість із гаєм та великим ставком кличе не тільки до праці на землі, а й до відпочинку на лоні природи. Біля невеликого будиночка, який батько спорудив власними руками, ми розбили клумбу для квітів та заклали яблуневий сад. Деревця ще маленькі, не плодоносять, але навесні радують білим квітом. Щоб виростити справжній сад, треба докласти багато зусиль: вчасно побілити стовбури, підрізати гілля, рясно полити живлющою водою. Тому доводиться допомагати батькам. До речі, підростає й моя улюблена яблунька, що ледве не замерзла лютою зимою. Завдяки нашій спільній турботі деревце ожило навесні, викинувши смарагдове листячко назустріч сонячному промінню. Наша ділянка видається найбагатшою на рослинність і водночас найбільш доглянутою з усіх городів, що розкинулися поряд. Особливо приваблюють соковиті червоні полуниці. Які вони смачні! Адже доглянуті вони мною і сестрою, якій я обов'язково даю покуштувати зірвані ягідки першій. Що може бути приємнішим після навчання, ніж відпочити й попрацювати на дачі?
