Твір-роздум. Щаслива мите, зупинись! Нещодавно здавалося, що все на світі так легко і просто. Ось твій дім, твоя школа, твої друзі. У тебе немає жодної хвилини вільної. Поки що ти - дитя, тому й не замислюєшся над тим, чи радісно, щасливо тобі жити у світі, повному тривог, сльоз, розчарувань. Але час, як відомо, невпинно лине вперед, летить, як швидкий потяг у незвідану далину. І ось ти вже дорослий. Одразу ж з'являються звідкись проблеми, невирішені питання, і все це змушує нервувати, непокоїтись, тривожитись. Ти стаєш неурівноваженим, а, часом, навіть, злим. Це природно, бо ти вступаєш у зовсім новий для тебе світ, світ Дорослих. Чомусь одразу закінчується безтурботне, радісне дитяче життя... І ти починаєш розуміти, що воно вже не повернеться. Ніколи... Тобі здається, що разом із дитинством відійшло у вічне минуле і щастя. І тобі хотілось би зупинити ті прекрасні хвилини, хотілось би, щоб вони тривали вічно, щоб повернулось щасливе дитинство, а ти лишався назавжди щасливим дитям. Але, на жаль, ця сторінка твого життя вже перегорнута, і, як би ти не кричав, бажаючи зупинити ту щасливу мить, тебе ніхто не почує, а слова твої назавжди лишаться беззвучними нотами, які розтануть у всесвіті, не почуті ніким і нічим. Поступово ти починаєш відчувати відчай, ти думаєш, що твоє щастя ніколи не прийде до тебе. Ти звикаєш до цієї думки і тоді... перетворюєшся на людину, яка вже нічого не чекає від життя і не вірить, що все ж є воно, щастя. І тоді... Як розповідає легенда, тоді була зима, холодна, сувора, із справжні -ми завіями-хурделицями. Якось на шляху, вкритому кригою, зустрілися юнак і диявол. Цей хлопець втратив надію на щастя, радість, він змирився із цією думкою. Диявол, знаючи це, запропонував юнакові взяти у нього годинник. Він порадив юнакові подивитися на годинник у найпрекрасніший момент у житті, сказавши: "Щаслива мить, зупинись!" І диявол переконав юнака, що бажана мить зупиниться і буде тривати вічно. Але ж якщо цей молодик за все своє життя так і не зустріне цієї щасливої хвилини, то він помре, віддавши душу дияволові. Хлопець погодився, бо вважав, що це його останній порятунок. Але ж не знав він, як помилявся. Юнак уже так звик до свого безрадісного і безбарвного життя, що зовсім забув, що означає - бути щасливим. І прожив він усе своє життя, так і не побачивши і не відчувши нічого прекрасного. Мабуть, не судилося його вустам вимовити: "Щаслива мить, зупинись!" Ось така сумна легенда про людину, яка не вірила у власні сили і не проростила у своїй душі хоча б тендітні пагінці надії на щастя. Мабуть, не згадались йому Лесині слова: "Без надії таки сподіваюсь!" Юнак нічого не робив для того, щоб бути щасливим, його душа завмерла, лише інколи спалахував вогник надії на те, що він подивиться скоро, незабаром на годинник і вимовить магічні слова, але був той вогник дуже слабким і безвольним, що майже одразу згасав, перетворювався на попіл. Чи можна бути таким? Ні! Адже з'явився ти на світ, щоб жити, діяти, творить; радіти і сумувати, з усмішкою на вустах зустрічати своє щастя. Ти повинен вірити у своє радісне, тепле і сонцесяйне майбутнє. Повинен боротися за нього, ти повинен вболівати за своє щастя. Так, ти повинен... І неодмінно воно, це жадане щастя, прийде до тебе. Воно увійде у твою душу тоді, коли ти цього і не чекаєш. Воно розмалює твоє життя яскравими фарбами, від чого ти засяєш і полетиш на крилах щастя далеко-далеко, туди, де існуватимеш тільки Ти і твій казковий щасливий Світ. Світ щастя... Звичайно, у кожного він свій. Хтось любить гроші, коштовні речі, палаци-хороми; хтось любить зверхність, любить бути головним, інший чекає від життя тепла, сімейного затишку. У всіх - своя щаслива мить. А у мене - дитинство, все ж дитинство, як же хороше почувалося мені там! Ще донедавна здавалося, що все в житті так легко і просто...
