Традиції і символи українського народу Сьогоднішнє і давнє - без вузла, І час наспів цей вузол зав 'язати, Аби полуда з пращура сповзла І вийшов родовід з курної хати. Лідія Шевело Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. У народі існує повір'я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Максим Рильський любив повторювати: "Той, хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього". Кожен народ, кожна нація тримається на прадідівських традиціях, звичаях, символах, віруваннях. І тільки вивчаючи і знаючи ці традиції, ми зможемо передавати культурну спадщину свого народу, набуту віками, нащадкам. І таким чином підтримувати козацький рід, якому, як відомо, "немає переводу". Український народ має безліч прекрасних і цікавих традицій та звичаїв. Я б, у свою чергу, хотіла звернути увагу на традиційні і водночас своєрідні й незвичайні уявлення українців про рослинний світ. Ви, напевно, знаєте, що майже кожен народ має свої рослини-символи. Мають їх і українці. Наприклад, барвінок - вічнозелена трав'яниста рослина, листя якої зберігає зелений колір навіть під снігом, - це символ молодості, кохання та шлюбу. Вінком, сплетеним з барвінку, прикрашали голову молодої на весіллі. Васильки - символ святості, чистоти, приязні. Ними прикрашали ікони, хрести у церквах. Васильки мають цілющі властивості. Цікаво, що їх використовують як засіб від запою і перепою. Верба завше символізувала дівчину. Розлоге, похилене вербове гілля найчастіше асоціювалось зі смутком, жалем: Висока верба, висока верба Широкий лист пускає Велика любов, тяжка розлука Серденько крає. Вербою, освяченою у Вербну неділю, вдаряли дітей, приказуючи: "Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля". Вважалось, що там, де вербиця, там здорова водиця. До речі, у нас на Харківщині існував звичай запалювати гілочку верби і обкурювати нею хворих на лихоманку. Горох був символом сліз. Кажуть: сльози, як горох, котяться. З ним пов'язують нещастя, біду. Молоді жінки не мали його їсти натще, аби не було гірким подружнє життя. Дуб - символ молодого козака. - Чом дуб не зелений? - Лист хмара прибила. Козак невеселий - Лихая година. У весільних приповідках та побажаннях дуб виступає символом подружнього життя: Дарую два дубочки, Щоб жили в парі, як голубочки. Це також символ міцного здоров'я і довголіття молодих: Дарую дуби, що в діброві, будьте дужі та здорові. Коли народжувався син, батьки висаджували два жолуді, донька - калинове зерня. Осика вважалася нечистим, заклятим деревом, оскільки на ній, за християнською легендою, повісився Іуда. Водночас вона використовувалась як оберіг від відьом, упирів (осикові кілки). Вважалося, шо для припинення засухи в могилу самогубця треба вкопати кілок із осики і полити його водою. А тому, хто зірве квітку папороті, відкривались всі таємниці світу. Папороть вважалась улюбленим зіллям відьом. На Гуцульщині існував звичай бити папороть, щоб не сіялась в полі і не шкодила травам, її били палицею навхрест, потім це місце святили. Жовтий цвіт рути віщував нещасливе кохання: Зеленая рутонька, жовтий цвіт, Чому тебе, Іване, так довго ніт? Добре відомі були цілющі властивості рути. Часник відігравав важливу роль як оберіг від злих сил, а також у практиці народної медицини. Свяченим часником змащували над очима, щоб мати здорові очі, використовували як протидію укусові гадюки. Отож, ми бачимо, народні вірування можуть бути не тільки цікавими, а й корисними. У народних повір'ях про рослини відчувається своєрідність української душі. Наші предки не бездумно наділяли предмети магічними властивостями, а прагнули пояснити і упорядкувати навколишній світ, розкрити єдність людини і природи. Отож, не біймося звертатися до традицій, Це зовсім не означає, що треба нехтувати сьогоденням. Але тільки осмисливши минуле, пізнавши витоки своєї культури та історії, можна й чіткіше зрозуміти сьогодення й уявити майбутнє.
