У селі прибрана кожна хата : гілки над дверима й вікнами, на воротах берізками осичина вкопана, а зайди до хати — пахне лісом і травами, бо на долівці зілля, букети на вікнах, клечання на покуті й стінах. Люди святкують Зелену неділю — давнє язичницьке свято на честь розквітлої зелені, що відзначається тепер на Трійцю. Упродовж тижня та зелень буде прихистком для душ померлих, які тепер провідують живих родичів. Кленові гілки на полях передадуть житу, пшениці частину своєї могутньої сили — щоб не вилягав колос. У ці дні виходять з води і гуляють у житах русалки. Тому в полі не працювали, а рушаючи в дорогу, брали часник і полин — щоб русалка не займала. На Зелені свята до людей на подвір'я загощує сам дух буйної зелені, заходить в образі пишно вбраного у гілля Куста (на Волинському, Рівненському Поліссі) чи Тополі (в центральних районах України). Господарі почастують гостей і сподіватимуться доброго врожаю, успіху в господарських справах. Увечері прибуде із стада корова з вінком на рогах — щоб доїлась гарно, то господар і пастуху гостинець винесе. Троїцькі зілля, трави зберігали свою силу впродовж року, тому їх збирали з вікон, долівки і держали "про випадок". Свято Трійці — найулюбленіше в Україні, бо дарує надію на щедрий урожай.
