Одного дня ми з сім'єю проводили вихідний день на пляжі. Діти купалися в морі і будували замки на піску. Раптом вдалині показалася маленька старенька, її сиве волосся розвівалося на вітрі, одяг був брудним і обірваним. Вона щось бурмотіла про себе, підбираючи з піску якісь предмети і перекладаючи їх у сумку. Батьки покликали дітей і веліли триматися їм подалі від старенької. Коли вона проходила мимо, раз у раз нагинаючись, щоб щось підняти, вона посміхнулася не одній сім'ї, але ніхто не відповів їй на вітання. Багато тижнів опісля ми дізналися від рятувальників з цього ж пляжу, що маленька старенька все своє життя присвятила тому, щоб підбирати з пляжів друзки скла, якими діти могли порізати собі ноги. І нам стало дуже соромно за свою поведінку.
