Як часто ми недооцінюємо роль слова в житті людини! А воно ж може й допомогти людині, але може й поставити на коліна, завдавши неймовірного болю, а то й знищити. Та, на жаль, ми часто нехтуємо словом. Потрапляючи в гості до своїх друзів, ми — втілення самої ввічливості (щоб не дай боже чужі люди щось не подумали). А вдома ми починаємо розмовляти по-іншому: простіше, грубіше, нечемно. До того ж не завжди плануємо комусь завдати болю, просто хочеться скоріше вирішити якесь питання, то для чого вдаватися до довгих розмов? Згодом я зрозумів, що неповага в слові призводить до особистої неповаги. І ще я помітив, що серед моїх ровесників є проблема вживання позитивних слів у спілкуванні між собою. Частіше можна почути «дурень», «телепень», «придурок» (а то й ще крутіше), аніж «друже», «приятелю» чи ще щось на зразок цього. Недооцінка слова в спілкуванні відбувається з двох сторін: і батьків (у першу чергу), і дітей (вони не мають прикладу для наслідування). Я б навіть сказав, що сьогодні це — проблема суспільства, про яку треба говорити, а також навчати культурі спілкування в школі, вести про це радіо та телепередачі. Цього не вистачає не тільки школярам, а навіть дорослим людям. А так хочеться бачити поруч різні усміхнені обличчя людей, які вміють спілкуватися на високому, гідному людини рівні.
