Територія Сумської, Харківської, частини Полтавської, Луганська область називались колись Диким Полем, аз 30-хроківXVII ст. почала заселятись переселенцями з Лівобережної та Правобережної України, які рятувалися від гніту польських панів та місцевих феодалів. Одночасно Дике Поле заселялося і вихідцями з Росії. Переселенці заснували тут слободи, а звідси і назва — Слобідська Україна. У кінці XIX ст. — на початку XX ст. на Слобідській Україні вже існують усталені типи народного житла. Для будівництва на Слобожанщині використовували різні матеріали: дерево, 'крейду, лампачу (глиносолом'яні цегли). Дерев'яні стіни клинцювали (забивали клинці), а потім накидали глину, змішану з половою, білили крейдою або фарбували жовтою глиною. Особливістю хат були призьби, які виплітали з лози, набивали землею майже по самі вікна та обмазували глиною. З метою захисту стін від руйнування водою дахи робили зі значним напуском. Покривали хати здебільшого очеретом. Схили дахів завжди рівні. Димарі із хмизу, обмазані глиною. Планування хат різноманітне. Переважно двокамерне: власне житлове приміщення та сіни. Панівним типом середняцького житла була хата з двома житловими приміщеннями, розділеними сіньми. У сінях пізніше відгороджували простір для комори — хижки, чулану. У інтер'єрі хати органічно поєднувались побілені крейдою стіни, лави, мисник за дверима, жовта глиняна долівка, велика декоративно опоряджена піч. У кожній місцевості хати мали особливості, які виявлялися перш за все в оздобленні печі, їх окремих деталей. Печі були прості — мазані або кахляні. Своєрідністю хат на Слобожанщині захоплювався не один мандрівник.
