Шматок хліба Найбільший прояв геніальності - в засіяній ниві. / О. Довженко / Я дуже люблю поезію. Одного разу, гортаючи збірку Ольги Бергольц, я прочитала вражаючу розповідь, після якої я вже не можу байдуже ставитися до хліба. Під час Великої Вітчизняної війни шофер віз хліб до блокадного Ленінграда. Раптом машина зламалася, а шофер не міг її відремонтувати, бо його руки задубіли від сильного морозу. Тоді він вмочив їх у бензин і підпалив од мотора. Палаючими руками відремонтував машину і вчасно привіз хліб людям. У моїй уяві ще довго стояла ця картина, і тоді я зрозуміла, чому слова "жито" і "життя" зі спільним коренем... Я дивлюсь на шматок хліба на столі - і бачу маленьке зернятко в колосі, сповите, мов дитинка, після народження. Я бачу золоті хвилі на ланах моєї України, які відбилися на її державному прапорі. Я бачу, як палаючим золотим водоспадом урочисто переливається стигле зерно з комбайна у вантажну машину. Я бачу, як матуся приносить додому у руках круглу хлібину і, загортаючи у рушник, кладе її на стіл. Тепер врешті я її зрозуміла: чому саме - в руках і чому - нікуди, крім на стіл... Споконвічна народна мудрість: хліб - усьому голова! М. Стельмах писав: "На колосі, на звичайному і незвичайно дивовижному - сивому колосі жита і золотому пшениці - з віку у вік трималася людська доля!" Все життя, день у день, у будь-яких обстави нах поруч з людиною був хліб. Народжувалась дитина, і йшли на хрестини - неодмінно клали у колиску на здоров'я і достаток срібний карбованець і хлібину. Виростала ця дитина і йшла на навчання - батько ніс горщик каші і хлібину: на розум, силу і здоров'я. Хлібом-сіллю зустрічають на весіллі молодих. А скільки "хлібних" правил зберегла народна пам'ять, успадкувавши їх від наших прадідів! Коли заходить сонце, бажано не починати нової хлібини. Через кусень, який лежить на дорозі, ніколи не переступають - його піднімають і кладуть на видноті. Крихти зі столу ніколи не змахують на сміття, а несуть птахам. Хлібом клялись у найважливіших і найвідповідальніших випадках, бо зрадити його - неможливо: інакше заподієш собі велике лихо. А скільки прекрасних рядків склав наш народ про хліб! Починаючи від перлин усної народної творчості й закінчуючи неперевершеними творами класиків сучасності, - скрізь хлібові з великою повагою було відведено найпочесніше місце. Тому що хліб завжди символізував міцну родину, добробут, гостинність, взагалі - життя. Здавна йому надавали круглої форми, ототожнюючи його з сонцем. (Тепер я розумію, чому мама купує переважно паляниці - бо вони круглі. І ще вона уважно стежить, щоб хліб в домі не закінчувався - інакше в сім'ї трапиться щось неприємне). Я торкаюсь шматочка хліба, і в моїй душі наче щось спалахує, в серце вдарило ніжним поштовхом. І я ніби почула: "Я дам тобі силу, я зміцню твоє здоров'я і життя, я буду з тобою у радості й горі. Ти тільки бережи мене! Це ж зовсім неважко..." Хай же завжди буде хліб на столі та в серці мого народу - і в горі, і в радості! Щоб були мої співвітчизники щасливими, здоровими і сильними, і щоб хлібними полями і непохитною міцністю славилася моя Україна!
