Український народ з великою любов'ю будував хати, де жили десятиліттями, оберігаючи себе від злих сил. Люди вважали злидні, терпіння й саму смерть справою демонічних сил. У народі проти них були вироблені засоби боротьби. Найсильнішим з-поміж них вважали вогонь і його відповідне забарвлення — червоний колір. Червоною смугою вище долівки обводили стіни. Утворене таким чином замкнуте коло закривало доступ у хату нечистих сил. Магічне значення мали і настінні розписи. Вірили, що барвисті малюнки, орнаменти можуть захопити увагу лихої сили і відвернути її від людей. При виборі місця для житла зверталася увага на те, щоб під хатою не проходила колишня дорога. Таємно, щоб ніхто не бачив, насипали на кути купки жита. Перед сходом сонця дивилися, чи вони цілі. Якщо збереглися — добре місце. Добрим місцем також вважалося те, де лягала худоба. При закладці хати в землю закопували гроші, щоб водилися в домі, вовну, щоб було тепло, жито для довголіття. Усе це було своєрідною "будівельною жертвою". Як закладали перший вінець, робили гостину для майстрів, які завжди сідають на зруб, щоб хата була сухою. Такими були повір'я при зведенні хат, щоб жилося в них радісно, добротно.
