Щастя. Тлумачний словник дає нам таке визначення щастя: це стан людини, який відповідає найбільшому внутрішньому задоволенню умовами свого буття, повноті і усвідомленості життя, здійсненню свого людського призначення. А звідси випливає, що у кожної людини воно різне, що щастя є "мале" й "велике". ... Вівторок. Шість уроків. На чотирьох мене опитували. Славний, трудовий день для мене. Але не відчуваю втоми, тільки задоволення. Мене похвалили, я одержала "10" і "12". Що ж принесло мені задоволення і зробило щасливою? Праця. І став у нагоді вірш Б. Грінченка "Троянда". Дівчина розповідає матері про те, що вранці в садку зривала троянди і сколола свої руки. А краще, коли б троянда не мала шпичок, щоб можна було зірвати, не колячи рук. І мати відповіла: Ой доню! Все гарне на світі Дається не дурно людям! А буває інакше. Прийшла зі школи, втомлена, чомусь засмучена, розбита. Підійшла матуся, приголубила, поцілувала. Мені так хороше, відчуваю себе цілком щасливою. ... Випускний вечір. Урочиста частина. Я вперше одержую документ про освіту. Я вперше танцюю до ранку, зустрічаю світанок. Я з друзями своїми, а хтось дивиться на мене закоханими очима, щось промовляє несміливо, таємно... І я ридаю від щастя. Оце і є мале щастя. А велике? У невтомній творчій праці ми зможемо здобути людське щастя. В унісон цьому творчість Г. С. Сковороди. Роздумами про щастя людини й шляхи його досягнення вся його творчість. Читаючи його вірші, байки, доходиш висновку, що спізнати щастя, досягти його — означає дослухатися до голосу серця, жити в гармонії зі світом, з природою, Богом, людьми, бо тільки те приносить щастя, що передбачено тобі "блаженною натурою". Те, чого прагнеш, з тобою, Воно, друже, — всередині тебе, Якщо задоволений долею, будеш спокійний. Не той щасливий, хто бажає кращого, А той, хто задоволений тим, чим володіє. "Дізнайся, що називаю щасливим життям" Читаючи твори Г. Сковороди, я погоджуюсь з теорією "сродної" праці, тобто улюбленої. Творча і улюблена праця — це щастя. Я погоджуюсь з тим, що щастя "всередині" тебе: у твоєму чистому серці, у твоїй душі, що живе за законами Божими і за велінням Божим. А тому — самовдосконалюйся! Але... щасливий "той, хто задоволений тим, чим володіє..." Як це? Може, я не глибоко мислю? Та це ж стояти на місці. Не самовдосконалюватись, не прагнути до кращого. Прагнути до кращого — це теж потяг до щастя. Лікар Платон Кречет (О. Корнійчук "Платон Кречет") готувався до майбутньої професії, наполегливо здобував знання. Ставши лікарем, підвищував свій фаховий рівень, любив свою працю, а ще мріяв продовжити життя людей, щоб були здоровими, щасливими. Це благородна мета. І від цього був щасливий. Мав улюблену працю і служив людям. Отже, і О. Корнійчук ("Платон Кречет"), і Г. С. Сковорода стверджують думку про те, що праця не з примусу, а за покликом серця дає моральне задоволення і щастя в житті, робить його цілеспрямованим. Я хочу бути лікарем. Це моя мрія. І якщо вона здійсниться, я буду щасливою. Бо це мій внутрішній голос, що закликає чесно служити людям — продовжити життя людини, побороти передчасну старість.
