Український народ святкує Різдво. Це чудове свято, в якому з'єдналися християнські традиції з обрядовістю язичництва. Саме така єдність зробила це свято справді народним, веселим, таким, що запам'ятовується надовго. У мою свідомість воно ввійшло зі святковою вечерею, до якої бабуся готувала обов'язково 12 страв; з колядками, коли я ходив разом із хлопцями до знайомих і нас там пригощали ласощами; з вечірнім, під місячним сяйвом, катанням на санчатах зі снігових гір. Пізніше я дізнався, що святкова трапеза напередодні Різдва має назву свят-вечір. Святий вечір проходив у сімейному колі та мав урочистий характер. Під образами ставили "дідуха" — сніп з жита, пшениці або вівса. Дідух уявлявся місцем перебування духів прадідів. У деяких сім'ях в нього встромляли косу, серп або граблі, що мали символізувати працю та добрий врожай. Усе, що стояло на столі, створювало образ багатства, щастя, миру і спокою у домі. Зі святковими стравами дітей посилали до родичів, а ті передавали подарунки зі свого столу. Це сприймалося як побажання щастя, здоров'я, багатства. Головну страву свят-вечора — багату кутю — хрещеники несли до своєї хрещеної матері. Уранці усією родиною йшли до церкви, щоб подякувати Богові за те, що послав на землю Боже Немовля — спасителя роду людського. Ввечері молодь та діти обходили кожну хату, виголошували величально-поздоровчі пісні та сповіщали радісну новину: "Пречиста Діва-Мати породила сина!" В піснях славили господарів, бажали їм здоров'я, щастя, щедрого врожаю. Зараз діти теж колядують, промовляють поздоровчі речитативи та одержують подарунки. Але у давні часи традиційним атрибутом різдвяного обряду була Зірка. Як світла Вифлеємська Зірка, що з'явилася на небі і сповістила про народження Христа, різдвяна Зірка була дуже красивою: її прикрашали різнокольоровим папером, фольгою, стрічками й китицями. У деяких регіонах України з колядниками ходили ряжені, які носили вертеп. Тут були Пастушки, Ангел, цар Ірод, а також славний і відважний Запорозький Козак. У кожній оселі вони показували виставу про народження Ісуса Христа, про те, як злий цар Ірод хотів звести зі світу маленького Ісуса. Тож коли під кінець вистави Козак тріпав злющого Ірода аж до смерті, господарі разом з дітьми раділи. Зараз відроджуються старі традиції, особливо на селі. А в місті різдвяне дійство можна побачити у виконанні фольклорних колективів у Будинку народної творчості. Його працівники запрошують усіх на різдвяні вечорниці. Заходьте і ви на гостини!
