На наших вулицях часто можна бачити оголошення про пропажу домашніх тварин. Хазяї шукають їх і через газети, і за допомогою телебачення, повідомляючи плинним рядком про своє нещастя. Як правило, шукають породистих собак, улюбленців родини, і відповідно оголошення дають від імені родини. Але чи зустрічалося вам оголошення про пропажу собаки, написане від імені мешканців цілого багатоповерхового будинку? Таке оголошення з'явилося недавно на дверях хлібного магазину. Звучало воно так: "Ми, мешканці будинку №14 по вулиці Квітковій, просимо повідомити по зазначених телефонах про місце перебування дворового безпородного собаки, що відзивається на кличку Тишка. Собака має руде забарвлення, у неї добра морда, хвіст бубликом, кінчик хвоста білий. Не впізнати Тишку не можна — у нього є особлива риса: кінчики лап білі, нібито він у тапочках. Пес любить людей похилого віку й охоче піде на контакт саме з ними. Тишка — улюбленець усього двору". Далі йшли номери телефонів. Коли з'явився Тишка в нашому дворі, вам ніхто не скаже. Інші собаки якось швидко зникали, а він був старожилом нашого двору. Одного разу йому дала притулок самотня бабуся. Тишка всюди її супроводжував. Коли бабуся померла, пес першим сповістив про це мешканців під'їзду. Він так жалібно скиглив у квартирі, що сусіди затурбувалися. Після смерті господарки Тишка назавжди переселився в двір. В одному з під'їздів йому влаштували нічліг: послали шматочок ковдри, поставили миску з водою, а їжі йому вистачало. І от Тихон пропав. Він не хворів, був бадьорий, з двору не тікав. По гавкоту його безпомилково відрізняли від інших псів. Оголошення зіграло свою роль. Незабаром з'ясувалося, куди дівся Тихон. Виявилося, що один з мешканців забрав його на дачу. Жаліслива людина вирішила, що там Тихонові буде краще, а потім усе-таки із собакою безпечніше. Мешканці заспокоїлися, вирішили: нехай Тихон там і живе. Оголошення так і забули зняти. Воно немов свідок людської небайдужості до братів наших менших.
