I. Природа — колиска людства, втілення краси і добра. II. Людина і природа — одне ціле. 1. Стосунки людей і природи (обожнення природи первинними людьми; з розвитком людства йде поступове навчання людей користуватися дарами і силами природи; але людство дійшло до знищення Хіросими і Нагасакі, до Чорнобильської катастрофи). 2. Оспівування щедрої краси природи у народних піснях, творах великих митців (в піснях: ясні зорі, тихі води, чисте поле, синє море; чарівні пейзажі Шишкіна, Левітана, Васильківського; українська природа в творах І. Франка ("Захар Беркут"), М. Коцюбинського ("Тіні забутих предків"), П. Тичини ("Гаї шумлять"), В. Сосюри ("Щоб сади шуміли")). 3. Щедрі дари природи людям (ліси — легені планети: свіже цілюще повітря, будинки і меблі; поля годують хлібом; на луках пасуться тварини, що дають нам молоко, м'ясо, вовну; водоймища годують людей рибою тощо). 4. Міцний зв'язок людини з природою (людина — частка природи, необхідність досягнення гармонії, злагоди людини з довкіллям). 5. Перетворення людьми природи на свою служницю (прагнення людей силою взяти скарби природи обертається лихом; електростанції на річках — хворіють річки, гине риба; штучні моря замулюються; вирубуються ліси; земля перетворюється на пустелю; перетворення угідь на "туристські" смітники, браконьєрське знищення тварин і риби). 6. Сенс життя людини (посади дерево, збудуй дім, вирости сина). НІ. Люди, схаменіться! (від кожного з нас залежить майбутнє нашої планети).
