Людина здавна оточувала себе красивими речами, вона не може без цього жити. Можливо, усе почалося з первісних малюнків усередині печер первісних людей. Про це не відає ніхто. Хтось із мудрих сказав: «Прекрасне — це символ морального добра». Прагнення людини до красивого залишається незмінним упродовж віків. Людина хотіла передати неповторні явища природи чи свій стан — вона стала створювати первісну мелодію та пісні. Людина прагне зберегти для себе й онуків щось дивовижно неповторне (пейзаж, особливо інтер'єр, видатну особу тощо) — вона бере до рук звичайного пензля. І так у всьому, що пов'язано з життям людини. Навіть зараз за повір'ям чи певною традицією належить вагітним жінкам не дивитися на щось потворне, недосконале, а спрямовувати свій погляд на красиве: квіти, зорі, приємні обличчя, спів птахів, ніжну музику, приємну мову. Прекрасне й добре в житті — завжди поруч, бо все це йде не стільки від розуму, скільки від душі, від нашого відчуття. Позитивні емоції спонукають до того, що в людини з'являється добре ставлення до навколишнього світу і бажання самому творити добро. Особливо тонко це відчувають поети. Ніби мої думки й почуття висловив харківський поет Ю Стадниченко: Не відкладайте добрих справ! Служіть Землі, служіть Вітчизні! Коли нависнуть хмари грізні, Робіть усе, щоб день сіяв! ... Щоб не впала атомна роса, Щоб світ не змерк, а розцвітав, Не відкладайте добрих справ!
