Портрет моєї матусі Мені здається, що описувати зовнішність моєї матусі я можу нескінченно довго. І все одно, мабуть, не вистачить слів, щоб повністю розповісти про неї, нічого не пропустивши. Найпрекрасніше в ній - це її очі. Вони завжди мене гріють любов'ю й турботою. їх сіро-зелений колір стає або світлішим (коли мама радісна та щаслива), або темнішим (коли вона стурбована або засмучена). За маминими великими й виразними очима не відразу помічаєш інші риси обличчя. Але й вони теж дуже красиві: і усміхнені вуста, і рівний ніс, і тонкі брови. А її пишне світле волосся - це просто якесь диво! Немає, думаю, іншої такої красуні! Постать матусина струнка, ходить вона граціозно і легко. У мами середній зріст, але завдяки своїй красивій ході вона здається вищою за інших і найпривабливішою. Я вже писала про красу маминих очей, з ними можуть посперечатися лише її руки. Вони такі ласкаві, м'які й охайні! Коли вони доторкаються до мене, то немає щасливішої людини, ніж я! А як я люблю дивитися на її довгі пальці, що однаково швидко пораються і з хатньою роботою, і з важкими лікарськими справами (моя мама за фахом лікар). Матуся дуже поважає спорт, тому має сильні ноги, швидку ходу і ставну фігуру. Я згодна, що зовнішність людини багато в чому залежить від її душі. А душа у моєї матусі прекрасна!
